К-9358/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - Текст документа

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у м.Суми №000289302/0/59262 та №0002892302/0/59263 від 22.11.2004 р. якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 136544,91 грн. - основний платіж та 58766,59 грн. - штрафні санкції та з податку на додану вартість в розмірі 88003,00 грн. - основний платіж та 44001,50 грн. - штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.02.2005 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 р., позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні касаційної інстанції проти скарги заперечив.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт № 194/23-213/1/21127420 від 10.11.2004 р.

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0002922302/0/59263 від 22.11.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі в розмірі 88003,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44001,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002892302/0/59262 від 22.11.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 136544,91 грн. та 58766,58 грн. штрафних санкцій.

Як встановлено у справі, 01.01.2003 р. між позивачем та ТОВ "Цифрові мережі" укладено договір №2 про забезпечення технологічного процесу надання послуг зв'язку, за умовами якого ТОВ "Цифрові мережі" взяло на себе зобов'язання виконувати для позивача роботи по забезпеченню технологічного процесу надання послуг зв'язку споживачам, а позивач зобов'язався щомісячно сплачувати частину доходів у розмірі 15% загальної вартості послуг. Послугою зв'язку за умовами договору є продукт (результат) діяльності позивача, спрямований на задоволення потреб споживачів - фізичних та юридичних осіб, які знаходяться в договірних відносинах із позивачем.

При цьому, згідно п.1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , позивач та ТОВ "Цифрові мережі" є пов'язаними особами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт виконання робіт ТОВ "Цифрові мережі" за договором підтверджується актами здачі-приймання робіт, згідно яких вартість робіт за період з 01.01.2003 р. по 01.06.2004 р. склала 415892,25 грн. без ПДВ, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №440 від 30.12.2004 р. проведеної в межах кримінальної справи, чинним законодавством не передбачена відповідальність позивача за правильність ведення бухгалтерського обліку контрагента, а тому визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та донарахування відповідних штрафних санкцій по зазначеним операціям є необгрунтованим.

Завищення у 2-му кварталі 2004 р. валових витрат на суму 12000 грн., на думку судів не знайшло свого підтвердження, оскільки у справі встановлено, що позивачем укладено договір №7 від 01.01.2004 р. з ПП ОСОБА_1 на супроводження програмних засобів, виконання якого підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт №1 від 30.06.2004 р., у зв'язку з чим у позивача виникло право на формування витрат та віднесення їх до складу валових витрат як таких, що відповідають пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а тому порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону позивачем не допущено.

Виключення з валових витрат 33200 грн., збільшення оподатковуваного прибутку та донарахування податку на прибуток в сумі 9960 грн. та штрафних санкцій в сумі 4980 грн. на думку судів є безпідставним, у зв'язку з тим, що завищення позивачем оподатковуваного прибутку, що підлягає оподаткуванню за 2002 р. на суму 4587310 грн. виявлено відповідачем під час проведення перевірки, за результатами якої складено акт №79/23-213/1/21127420 від 17.03.2003 р., в результаті допущеної позивачем помилки в податковому обліку, яка не призвела до несплати до бюджетів податкових зобов'язань. Позивач скористався правом, наданим п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , та виправив помилки у складі податкової декларації за поточний податковий період.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 88003,00 грн. у зв'язку з включенням сум ПДВ за податковими накладними отриманими від ТОВ "Цифрові мережі", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про дотримання позивачем при формуванні податкового кредиту вимог п.п.7.2, 7.4, 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

З такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується та вважає, що вони є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи.

Як встановлено у справі, позивачем завищено валові витрати за 2003 р. в розмірі 33200 грн. на суму завищення убутку балансової вартості покупних товарів, матеріалів в результаті невірного відображення залишків товарів та матеріалів на складах.

П.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачено право платників податків подати уточнений розрахунок у будь-який момент з дня виявлення помилки, або зазначити уточнені показники у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Однак, судами попередніх інстанцій не надано оцінку доводам відповідача та не досліджено питання дотримання позивачем порядку виправлення помилок минулих податкових періодів, відповідно до приписів Порядку заповнення декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом ДПА України №143 від 29.03.2003 р. (z0271-03) , та вимог абз.2 пп."з" пп.4.4.2 п.4.4. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Зазначаючи про відсутність в діях позивача порушень чинного законодавства у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат у 2 кварталі 2004 р. 12000 грн. вартості робіт згідно кошторису №1 до договору №7 від 01.04.2004 р. укладеного з ПП ОСОБА_1 на супроводження прикладних програмних засобів, судами не спростовано доводів відповідача що приватним підприємцем надавались послуги на супроводження програмного продукту (нематеріального активу), який не знаходиться у власності позивача (на балансі підприємства), а також за відсутності доказів щодо законного володіння або використання у власній господарській діяльності даного програмного продукту.

Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерської облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) передбачено, що податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку і дані, приведені в податковій декларації повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

За результатами зустрічної перевірки ТОВ "Цифрові мережі" встановлено, що останнє не відображає в бухгалтерському обліку виробництво робіт по забезпеченню технологічного процесу надання послуг зв'язку, тобто відсутнє формування собівартості вищевказаних робіт. Всупереч вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Міністерством фінансів України, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248 (z0027-00) , відсутня технічна документація технологічного процесу з надання послуг зв'язку, перелік обладнання, яке використовується в тому чи іншому виді робіт, списання матеріалів на виконані роботи та використаний робочий час працівників, відсутні будь-які документи, які б свідчили про необхідність виконання певних робіт.

Умовами договору №2 від 01.01.2003 р. укладеного між позивачем та ТОВ "Цифрові мережі" передбачено, що позивач сплачує ТОВ "Цифрові мережі" щомісяця частку доходів у розмірі 15% від загальної вартості послуг, наданих протягом місяця споживачам.

Однак, акти здачі-приймання виконаних робіт не містять даних щодо конкретних видів робіт в розрізі собівартості робіт та закладеної рентабельності, що формує їх вартість.

Не з'ясовувалось судами і питання підставності надання ТОВ "Цифрові мережі" передбачених договором послуг, з огляду на п.1 ст.1 Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) , згідно якого забезпечення технологічного процесу за надання послуг зв'язку є функцією оператора телекомунікацій, якому надано право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацією мереж загального користування, діяльність якого підлягає ліцензуванню.

Зазначаючи про недотримання відповідачем п.1.20.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) при доведенні невідповідності ціни договору рівню звичайної ціни, судами не надано оцінки доводам податкового органу про невиконання платником податку обов'язку обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Щодо посилань на узгодженість рішення суду з висновками судово-економічної експертизи Сумського відділення Харківського НДI судових експертиз ім.Заслуженого професора М.С.Бокаріуса" по кримінальній справі, то судами не зазначено підстав не врахування експертного висновку, в частині підтвердження правомірності донарахування податку на прибуток внаслідок завищення позивачем валових витрат в розмірі 33200 грн. на суму завищення убутку балансової вартості покупних матеріалів, товарів в результаті невідповідного відображення їх залишків на складах за 2003 р.

При цьому, суд не позбавлений права призначити експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору в межах даної адміністративної справи.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо кримінальної справи, порушеної відділом податкової міліції ДПА у Сумській області відносно директора ТОВ "ТЦ Радіосистеми" ОСОБА_1 за ч.2 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України (2341-14) , що має суттєве значення при вирішенні даного спору.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 08.11.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2005 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.