Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Цуркана М.I., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м.Києва про зобов'язання перерахувати пенсію за його касаційною скаргою на постанову Печерського районного суду м.Києва від 26 січня 2006 року та на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 29 травня 2006 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м.Києва про зобов'язання перерахувати пенсію. Свої вимоги мотивував тим, що 16 листопада 2003 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) та Закону України "Про обов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оскільки його трудовий стаж на посаді наукового робітника перевищував 39 років, а 10 відсотків цього часу не перевищують період перебування на посаді наукового робітника після 1 липня 2000 року, що відповідно до положень закону надає йому право на отримання пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 1 січня 1967 року по 31 грудня 1971 року. Просив суд, зобов'язати відповідача перерахувати пенсію враховуючи тільки один страховий період з 1 січня 1967 року по 31 грудня 1971 року.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 29 травня 2006 року залишена без змін постанова Печерського районного суду м.Києва від 26 січня 2006 року, якою в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що судами порушені деякі принципи права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач 11 листопада 2003 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії із застосуванням оптимізації відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) із зарахуванням заробітної плати за лише за однин період з 1 січня 1967 року по 31 грудня 1971 року.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що положення ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) застосовуються виключно до періодів страхового стажу, а не наукового стажу, при здійснені первинного призначення або перерахунку наукової пенсії "оптимізація" не застосовується. Але з такими висновками погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 3 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати. Але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

Статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) встановлено, що за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Оскільки законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин не містить обмежень щодо реалізації права наукового працівника на виключення відповідного періоду роботи для обчислення розміру пенсії, то відмова у перерахунку пенсії із виключенням вказаного позивачем періоду, який складає менш, ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, є незаконною.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 29 травня 2006 року та постанову Печерського районного суду м.Києва від 26 січня 2006 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м.Києва зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2004 року згідно абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , з виключенням з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії часу з 1 липня 2000 року по 31 жовтня 2003 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .