Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Карася О.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р.

у справі №2-19/5534-2006А

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2006 позов СПД ОСОБА_1 задоволено. Податкові повідомлення-рішення Джанкойської ОДПI в АП Крим від 20.01.2006 № 0001731700/2 та № 0001721700/2 визнані нечинними.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СПД ОСОБА_1 у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну перевірку щодо дотримання позивачем вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.04.2002 по 31.12.2004, за результатами якої складено акт від 28.09.2005 №294/17-1/2316202617.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001731700/0 від 04.10.2005, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 35064,63 грн. та штрафні санкції в сумі 19062,31 грн., а всього на загальну суму 54126,94 грн. та №0001721700/0 від 04.10.2005, яким визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності у сумі 35306,40 грн.

За результатами розгляду первинних скарг позивача відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 20.01.2006 №0001731700/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72882,02 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 25116,23 грн., а всього на загальну суму 97998,25 грн. та №0001721700/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності у сумі 11791,72 грн.

Як встановлено у справі, позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим Нижньогірською районною державною адміністрацією від 01.04.2002.

За результатами діяльності у 2004 році позивачем надано до Джанкойської ОДПI в АР Крим декларацію, в якій зазначається на відсутність будь-яких доходів від підприємницької діяльності.

Довідками Охотської сільської ради підтверджується наявність у позивача земельної ділянки площею 0.29 га та 22 голів великої рогатої худоби станом на 01.06.2004.

З наявних в матеріалах справи квитанцій до прибуткових касових ордерів, а також закупівельного акту від 20.07.2004, вбачається, що у 2004 році позивачем придбано більше 113 голів великої рогатої худоби.

За результатами зустрічної перевірки СПД ОСОБА_2 встановлено, що нею у 2004 році були придбано у позивача м'ясо великої рогатої худоби у кількості 34970 кг у живій вазі на суму 413077 грн., що підтверджується ветеринарними свідоцтвами виданими Нижньогірською районною державною ветеринарною лікарнею, відомостями про проведення ветеринарної експертизи, закупівельними актами.

Таким чином, позивачем впродовж 2004 року систематично з метою отримання доходу здійснювалась закупівля великої рогатої худоби, яка відгодовувалась та в подальшому здавалась на переробку.

Особисте селянське господарство, згідно ст.1 Закону України "Про особисте селянське господарство" (742-15) , визначається як таке, що здійснює господарську діяльність з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, а також реалізації її надлишків.

Для ведення особистого селянського господарства, відповідно до ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" (742-15) , використовуються земельні ділянки площею не більше 2 га.

Згідно листа управління агропромислового розвитку слідує, що в умовах Охотської сільської Ради на зрошувальних землях на одному гектарі пасовиськ можливо прогодувати чотири голови великої рогатої худоби, а на суходолі - 1 голову.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про неможливість здійснення позивачем відгодівлі більше 100 голів великої рогатої худоби на наявній у нього земельній ділянці, у зв'язку з чим ним використовувались ресурси не особистого селянського господарства, а інші ресурси, а тому ця діяльність є підприємницькою, є обгрунтованими.

Враховуючи обсяги оборотів з реалізації сільськогосподарської продукції, зокрема, отриманий у 2004 році дохід в сумі 413077 грн., за даними бухгалтерського обліку СПД ОСОБА_2 встановлений за результатами зустрічної перевірки, позивач відповідно до п.2.1 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є платником даного податку.

Згідно п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

Суд апеляційної інстанції, встановивши недотримання позивачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , дійшов вірного висновку про правомірне донарахування йому податку на додану вартість за весь обсяг оподатковуваних господарських операцій в розмірі 72882,02 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 23926,23 грн. на підставі пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) та в сумі 1190 грн. на підставі п.17.1.1 п.17.1 цієї статті.

Правильними є і висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на податковий кредит за господарськими операціями з оплати великої рогатої худоби, оскільки таке право виникає на підставі податкових накладних у суб'єктів, які зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Встановивши отримання позивачем у 2004 році оподатковуваного прибутку, відповідачем правомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 11791,72 грн. на підставі п.7.1 ст.7, п.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) .

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняв правильне рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.