Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Мироненка О. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" та Державного департаменту інтелектуальної власності, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання поновити діловодство по заявкам від 09 жовтня 2000 року, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2006 року, -

ОСОБА_1. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" та Державного департаменту інтелектуальної власності, третя особа - ОСОБА_2., в якому з урахуванням змін і уточнень просив зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності поновити діловодство за заявками від 09.10.00 № 2000104473 та № 2000104474 із збереженням дати подання заявок, зобов'язати відповідача - ДП "Український інститут промислової власності" надіслати рішення про реєстрацію знаків за заявками від 09.10.00 № 2000104473 та № 2000104474 на адресу:АДРЕСА_1.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2006 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на те, що ухвалюючи рішення, суди неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, та не дали належну оцінку доказам і поясненням позивача. Окрім того, суд першої інстанції прийняв постанову, якою вирішив права позивача - ОСОБА_1., а суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1, в той час як правильне прізвище позивача - ОСОБА_1. До того ж суди порушили п. 5 ст. 7, п. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", п. 2.1.8, 2.1.10 "Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг", згідно з якими необхідною умовою сплати збору є отримання рішення заявником, а не іншою особою; п. 3.7.4 вказаних Правил, згідно з яким заявник надає документальні докази помилковості відкликання заявки, а керівництво Держдепартаменту може поновити діловодство за заявкою із збереженням дати подання; п. 56 Правил надання послуг поштового зав'язку, згідно з яким заявник мав право отримувати поштові відправлення, що пересилаються фізичній особі на адресу за місцем роботи; п. 3.1.3 Примірної інструкції з діловодства від 17.10.97 № 1153, згідно з яким незасвідчені адресатом документи повертаються відправнику.

Державний департамент інтелектуальної власності надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки останні ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2.1.10 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, у редакції, затвердженій наказом Держпатенту України від 20 серпня 1997 року № 72 (z0416-97) (далі - Правила), у розділі заяви під кодом (750) зазначається повна поштова адреса в межах України, за якою буде вестись листування з заявником, прізвище чи найменування адресата.

Як адресу для листування за заявками № 2000104473 та № 2000104474 у розділі заяви за кодом (750) зазначено таку поштову адресу -АДРЕСА_2, а адресатом визначено ОСОБА_2 . При цьому, зазначена адреса для листування є поштовою адресою юридичної особи - Акціонерного комерційного банку "Народний банк".

Рішення про реєстрацію знаків від 05.12.02 № 78144 та № 78165 надіслані за зазначеною у заяві адресою, яка є адресою юридичної особи вручено ОСОБА_3, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про реєстрацію знака документи про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва в розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшли, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною.

Строк надходження цих документів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Таким чином, заявник зобов'язаний був внести зміни до заявки стосовно своєї адреси.

За відсутності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва та клопотання про поновлення цього строку, заявки №2000104474, №2000104473 вважалися відкликаними.

Відмовляючи в задоволенні позову суди обґрунтовано виходили з того, що відповідачем правомірно відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) листом від 12.01.05 № 16-15/113 була надана позивачу відповідь, де його проінформовано про норми права, згідно з якими його клопотання про відновлення діловодства за заявкою № 2000104474 не може бути задоволено. Про поновлення діловодства за заявкою № 2000104473 жодного звернення до відповідача не надходило.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства, а дії відповідачів не порушують його права, свободи і законні інтереси.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги колегією суддів, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві України, є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.