К-17521/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 12.03.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) та Відділення державного казначейства у м.Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 23.11.2005 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р.

у справі № 5/59-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "НЕК"

до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У справі заявлено вимоги про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000690303/0 від 18.08.2004 р. на загальну суму 17354,34 грн., №0000690303/1 від 20.10.2004 р. на суму 18119,34 грн., №0000690303/2 від 29.12.2004 р. на суму 18119,34 грн., №0000690303/3 від 04.03.2005 р. на суму 18119,34 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2005 р. позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 18.08.2004 р. №00009690303/0, від 20.10.2004 р. №00009690303/1. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі на користь ТОВ ВТФ "НЕК" 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1500 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. постанову Господарського суду Запорізької області від 23.11.2005 р. залишено без змін. Виправлено п.4 резолютивної частини постанови, виклавши в наступній редакції: "Присудити з державного бюджету на користь ТОВ ВТФ "НЕК" 3,40 грн. судового збору за позовом та 1500 грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи".

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

А також, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ВДК у м.Запоріжжі, у якій ставиться питання про скасування судових рішень в частині стягнення з державного бюджету судових витрат, поклавши їх сплату на відповідача у справі.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу ВДК у м.Запоріжжі просив в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Позивач заперечень на касаційні скарги не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційних скарг відмовити.

Відповідач та ВДК у м.Запоріжжі представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2001 р. по 01.04.2004 р., за результатами якої складено акт №29/33-03/20498723 від 13.08.2004 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2004 р. №0000960303/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 17354,34 грн., у т.ч. основний платіж – 11569,56 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 5784,78 грн.

За наслідками апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань, відповідачем збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 765,00 грн., та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2004 р. №0000690303/1 на загальну суму 18119,34 грн., у тому числі 12069,56 грн. – основний платіж та 6049,78 грн. штрафна (фінансова) санкція.

При подальшому оскарженні суми податкового зобов’язання не змінювалися, а відповідачем прийма лися повідомлення-рішення на суму 18119,34 грн., відповідно від 29.12.2004 р. № 0000690303/2 та від 04.03.2005 р. №0000690303/3.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за договором з ТОВ ВКФ "АБА-Трейдинг" від 20.02.1998 р. №70, позивач є покупцем. На виконання умов договору в період березень-грудень 1998 р. ТОВ ВТФ "Нек" здійснював передплату на підставі п.5.1 договору у розмірі 100%, а продавець відвантажував товари. Згідно відомості розрахунків з постачальниками за травень 1998 року сплачено 59210,31 грн., при цьому сальдо розрахунків станом на 01.05.1998 р. складає (кредиторська заборгованість) - 32725,29 грн. Отримано продукції в травні 1998 р. на суму 44787,18 грн. Сальдо розрахунків станом на 01.06.1998 р. складає (дебіторська заборгованість) - 13082,25 грн.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу завищення валових витрат у 1 кварталі 2003 р. на суму 12677,25 грн. на підставі пп.12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Станом на 31.01.1999 р. дебіторська заборгованість ТОВ ВКФ "АБА-Трейдинг", яку відображено в облікових регістрах позивача становить 12677,25 грн. Вказана сума рахується в облікових регістрах позивача до січня 2003 р.

У січні 2003 р. позивачем списано 12677,25 грн. як безнадійну дебіторську заборгованість згідно бухгалтерської проводки Дт 944 "Сумнівні та безнадійні борги" та Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Згідно рішення Арбітражного суду від 02.08.2000 р. №2/4/301 заборгованість ПФ "Ян" складає 890,45 грн. Платіжна вимога №1 від 16.10.2000 р. повернута банком 06.04.2001 р. без виконання на підставі ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин позивачем правомірно у березні 2003 р. списано на витрати безнадійну заборгованість ПФ "Ян" на загальну суму 890,45 грн. бухгалтерською проводкою: Дт 944 "Сумнівні та безнадійні борги" Кт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", з відображенням даної операції в Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2003 р. по рядку 04.12 – "інші витрати" на загальну суму 890,45 грн.

Аналогічна операція була здійснена за договором купівлі-продажу від 09.10.1997 р. №893, згідно якого ТОВ ВТФ "Нек" (Продавець) зобов'язався поставити товар ПП "ДІМ" (Покупець), а Покупець - прийняти та оплатити за товар на підставі накладної. Датою поставки є дата надання накладної. Порядок сплати - п'ять банківських днів, при виникненні суперечностей, сторони зобов'язані ужити всі можливі заходи по вирішенню спірних питань.

В березні 2003 р. бухгалтерською проводкою Дт 944 "Сумнівні та безнадійні борги" Кт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", позивач списує на витрати безнадійну заборгованість ПП "ДІМ" на загальну суму 2379,29 грн., з відображенням даної операції в Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2003 р. по рядку 04.12 – "інші витрати" на загальну суму 2379,29 грн.

У вересні 2003 р. позивачем списано безнадійну заборгованість в розмірі 16884,88 грн., за договором купівлі-продажу продуктів харчування з ТОВ "Варф-1" від 30.12.1998 р. №1461.

В період 01.03.1999 р. - 29.03.1999 р. ТОВ ВТФ "НЕК" реалізувало продукти харчування ТОВ "Варф-1"на загальну суму 30539,00 грн., в т.ч. ПДВ 5089,83 грн.

Згідно бухгалтерського обліку, зазначена безнадійна заборгованість, була списана за проводкою Дт 944 "Сумнівні та безнадійні борги" Кт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" на загальну суму 20327,61 грн., в т.ч. ПДВ, з відображенням в Декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2003 р., по рядку 04.12 "інші витрати" на загальну суму 16884,88 грн.

Відповідно до п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Згідно п.1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість – це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що законодавцем передбачено дві рівнозначні обставини, які надають платнику податку право віднести до валових витрат суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, при цьому законом не конкретизовано природу виникнення заборгованостей стосовно яких закінчився строк позовної давності. Вимоги пп.5.2.8 вищезазначеного закону стосовно віднесення до валових витрат сум безнадійної заборгованості тільки після вживання заходів досудового та судового врегулювання спору стосуються тільки банків та інших небанківських фінансових установ.

Доказів того, що зазначена заборгованість раніше була віднесена позивачем до складу валових витрат суду не надано.

Щодо порушення строків схову документів, встановлених Наказом Держархіву №41 (z0576-98) від 20.07.1998 р., то платіжні доручення, накладні повинні бути знищені через три роки за умов проведення податкової перевірки. Проведення перевірки діяльності позивача за період з 01.07.1997 р. по 01.01.1999 р. підтверджується актом перевірки від 19.03.1999 р. № 23-2/105.

Згідно акту перевірки, позивач, здійснивши обмін належних йому ТМЦ вартістю 70620,54 грн. на приміщення кафе "Новинка", вартість якого в договорі міни зазначена в сумі 19888 грн., оприбуткував цей об'єкт нерухомості за ціною 58850 грн., тобто на 41025,65грн. завищивши первісну вартість об'єкту, яка визначена відповідачем за непрямим методом у розмірі 16573,33 грн.

Відповідно до пп.7.1.1. п.7.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.1.20.1. п.1.20 ст.1 вказаного закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) (п.1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ).

Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 вказаного закону, не включаються до складу валових витрат, витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

В акті перевірки не встановлено будь-яких порушень позивачем при формуванні валових доходів чи витрат при здійсненні вказаної товарообмінної операції, а також порушень норм вищезазначеного закону, які б визначали порядок формування первісної вартості основних фондів.

До того ж, відповідач визначив звичайну ціну на рівні залишкової вартості в сумі 16573,33 грн. Позивач же придбав об'єкт нерухомості згідно договору за вартістю згідно з оцінкою Запорізького МБТІ - 19888 грн., але оприбуткував його за ціною 58850 грн., тобто у будь-якому випадку більше ніж за звичайною ціною.

Таким чином, висновки судів про відсутність підстав для донарахування позивачу податку на прибуток в цій частині є правильними.

Щодо завищення ТОВ ВТФ "НЕК" амортизаційних відрахувань за період з 01.10.2001 р. по 01.04.2004 р. на суму 5800,00 грн., то судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договору №1335 від 05.11.2001 р., з врахуванням додаткової угоди від 07.11.2001р. ТОВ ВТФ "НЕК" поставляє МПФ "Новинка" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 70620,32 грн. у т.ч. ПДВ, а МПФ "Новинка" передає ТОВ ВТФ "НЕК" складське приміщення за ціною 70620,00 грн. у т.ч. ПДВ.

09.11.2001р., відповідно до пп.7.3 п.7 Договору №1335 від 05.11.2001р., сторони засвідчили угоду нотаріально в приватного нотаріуса Андрєєвої В.М. (запис у реєстрі під №4328), про що свідчить договір міни від 09.11.2001р., за умовами якого МПФ "Новинка" здійснює обмін приміщення кафе "Новинка", розташованого в м.Запоріжжя по вулиці Гоголя (Жуковського) будинок №32 (29-г) на належні ТОВ ВТФ "НЕК" товарно-матеріальні цінності. Вартість приміщення згідно довідки-характеристики, складає 19888,00 грн. Вартість товарно-матеріальних цінностей - 70620,54 грн. Обмін здійснюється без доплати.

Після огляду магазину, комісією ТОВ ВТФ "НЕК" складено акт введення в експлуатацію основних засобів №ВЗ-0002 від 15.11.2001р., а також Запорізьким МБТІ зареєстровано право власності ТОВ ВТФ "НЕК" на зазначену будівлю.

Пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, зокрема, амортизацію витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до пп.8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у випадку здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їхнього придбання з обліком транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без обліку сплаченого податку з додаткової вартості, у випадку коли платник податку з прибутку підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Надходження основних фондів здійснювалося в результаті товарообмінної (бартерної) операції, у розумінні п.1.19 ст.1 цього Закону.

Відповідно до пп.7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", при визначенні доходів і витрат від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій, застосовується договірна ціна такої операції, але не нижче звичайної ціни.

Підпунктом 1.20 ст. 1 даного Закону передбачено, що звичайною вважається ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної валюти, що може бути отримана у випадку їхнього продажу особам, не зв'язаним із продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Виходячи з того, що сторони за договором товарообмінної операції не є зв'язаними особами, договірна ціна бартерної операції і є її звичайною ціною, суди дійшли вірного висновку, що у податковому обліку збільшення балансової вартості першої групи основних фондів на суму 58850,00 грн. позивачем здійснено з дотриманням приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Вищевикладене підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи №0109-5 від 17.10.2005 р.

Колегія суддів також погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.12.2004 р. №0000690303/2 та від 04.03.2005 р. №0000690303/3.

Доводи касаційної скарги відповідача не беруться до уваги так як не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Щодо доводів касаційної скарги ВДК у м.Запоріжжі, то відповідно до приписів ст. 25, 50 Бюджетного кодексу України, Положення про державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1232 (1232-2005-п) ,казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Таким чином, рішення апеляційного господарського суду про повернення з державного бюджету позивачу 3,40 грн. судового збору за звернення до суду із позовною заявою та 1500 грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи відповідно до приписів ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, є правильним.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв правильне рішення, підстав для задоволення касаційних скарг та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі та касаційну скаргу Відділення державного казначейства у м.Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 23.11.2005 р. (з врахуванням внесених виправлень в п.4 резолютивної частини) та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. – залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.