Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.I.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Штульмана I.В.,

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Державної виконавчої служби м. Коломиї Iвано-Франківської області (далі - ДВС м. Коломия) про скасування постанови за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову Коломийського міськрайонного суду Iвано-Франківської області від 21 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 11 жовтня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до ДВС м. Коломия про скасування постанови старшого державного виконавця ОСОБА_2. від 18 грудня 2005 року про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання.

Вимоги обгрунтовувала тим, що відповідно до вказаної постанови державний виконавець повернув без виконання виконавчий лист про стягнення з засудженого ОСОБА_3. грошових сум на її користь з тих підстав, що у боржника не виявлено майна, на яке можна було б звернути стягнення у погашення боргу. Між тим, у матеріалах кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3. у вчиненні кримінального злочину містяться документи про накладення арешту на його майно.

Вважає, що за таких обставин у ДВС м. Коломия не було законних підстав для повернення виконавчого листа без виконання.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Iвано-Франківської області від 21 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 11 жовтня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. залишено без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Iвано-Франківської області від 21 липня 2006 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на те, що рішення судами попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог процесуального законодавства, просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для нового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до постанови від 28 грудня 2005 року державний виконавець ДВС м. Коломиї повернув без виконання ОСОБА_1. виконавчий лист про стягнення на її користь грошових коштів з ОСОБА_3. у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

Судами встановлено, що державним виконавцем вжито усі заходи для виявлення приватного майна боржника. Оскільки такого майна виявлено не було, то на підставі пункту 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) державний виконавець законно постановив ухвалу про повернення виконавчого листа стягувачеві.

За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_1. у судів не було.

Не є переконливим твердження ОСОБА_1. про можливість витребування держаним виконавцем документів про накладення арешту на майно боржника з матеріалів кримінальної справи, оскільки при ухваленні оскаржуваної постанови такими відомостями державний виконавець не розраховував. При виданні виконавчого листа відповідні документи виконавчій службі надані не були.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необгрунтованих судових рішень.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди попередніх інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішення, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Коломийського міськрайонного суду Iвано-Франківської області від 21 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 11 жовтня 2006 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.