Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів: Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.,

при секретарі Лелюку О.П,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 05.06.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 29.06.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до Сумського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії, -

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Сумського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05.06.2006 р. у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 29.06.2006 р. вказане судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судові рішення суді судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстав для скасування судового рішення відповідно до статей 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , не має.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач у 1988 році був звільнений зі служби в Збройних Силах СРСР в запас. З 1999 року йому була перерахована пенсія, відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . Оскільки, на думку ОСОБА_1., відповідач неправомірно не перераховував розмір його пенсії до 2005 року, він звернувся до суду.

Закон України "Про внесення змін до ст.43 Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності 01 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням надбавок та премій за минулий час, тобто до 01 січня 2005 року задоволенню не підлягають. Особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до цього Закону, мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень Закону України від 15 червня 2004 року N 1769-IV (1769-15) та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). Премії не належать до категорії обов'язкових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 452 від 6.04.1998р. (452-98-п) Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000р. № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) командирам (начальникам) лише надано право преміювати військовослужбовців відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат роботи в межах фонду преміювання.

Укази Президента України від 14.07.1999 р. № 847 (847/99) , від 23.02.2002 р. № 173 (173/2002) , від 05.05.2003 р. № 389 (389/2003) та інші нормативно-правові акти, на які посилається позивач, вимагаючи перерахунку пенсії, були прийняті та набрали законної сили вже після звільнення його зі служби на пенсію, а тому їх дія на вимоги ОСОБА_1. не поширюється.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 05.06.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 29.06.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до Сумського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.