Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача: Сахарчук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 р.

у справі № 2/41-2

за позовом Закритого акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат"

до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним рішення, -

У квітні 2005 року Закрите акціонерне товариство "Волинський шовковий комбінат" звернулось з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення від 20.04.2005р. № 7623/10/24-1 про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскаржене ним рішення податкового органу є неправомірним, оскільки необхідні для проведення перевірки документи на підприємстві були відсутні з об’єктивних причин, а прохання у зв’язку з цим про відстрочення терміну її проведення, податковим органом задоволено не було.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.05.2005р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 року рішення Господарського суду Волинської області від 19.05.2005р. скасовано. Постановлено нове рішення, яким визнано недійсним рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 20.04.2005р. № 7623/10/27-1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Луцька ОДПІ оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати дане рішення з мотивів порушення судами норм матеріального права та залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 19.05.2005 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу в.о. начальника Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 12.04.2005 року за №87 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки" відділ перевірки відшкодування податку на додану вартість управління контрольно-перевірочної роботи було зобов’язано організувати у термін з 12.04.2005 року по 25.04.2005 року проведення позапланової виїзної документальної перевірки ЗАТ "Волинський шовковий комбінат".

З Акту про відмову в проведенні виїзної позапланової перевірки від 13.04.2005 року вбачається, що головою правління "Волинський шовковий комбінат" було надано письмове пояснення про неможливість надання перевіряючим необхідних бухгалтерських документів, оскільки вони передані на зберігання адвокату.

Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.04.2005 року на підставі подання заступника начальника ГВПМ Луцької ОДПІ, відповідачем прийнято рішення "Про застосування адміністративного арешту активів платника податків" №7623/10/27-1, яким у зв’язку з відмовою позивача від проведення документальної перевірки та з метою забезпечення можливості погашення його податкового боргу застосовано умовний адміністративний арешт активів платника податків ЗАТ "Волинський шовковий комбінат".

Відповідно до п. п. 9.1.1. п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в чинній редакції на час прийняття рішення) адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Арешт активів може бути застосовано, якщо з’ясується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

В даному випадку податковим органом застосовано умовний адміністративний арешт активів платника податків відповідно до п.п. "г" п.п. 9.1.2. п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким арешт активів може бути застосовано, якщо з’ясується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Матеріалами справи підтверджено, що ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" фактично не відмовлялося від проведення перевірки працівниками податкового органу, а тільки висловило прохання про її відтермінування, посилаючись на об’єктивні чинники.

Суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю висновків суду апеляційної інстанції про те, що поважність причин відтермінування перевірки, викладених в зверненнях платника податків на адресу відповідача, підтверджується їх періодичністю та змістом, фактичними обставинами.

З огляду на те, що факт відмови платника податків від проведення перевірки не знайшов свого належного підтвердження, рішення Луцької ОДПІ про застосування умовного адміністративного арешту активів у даному випадку було передчасним.

За вказаних обставин судом апеляційної інстанції правомірно скасовано рішення суду першої інстанції та визнано недійсним рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 20.04.2005р. № 7623/10/27-1 про застосування умовного адміністративного арешту активів ЗАТ "Волинський шовковий комбінат".

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2005р. у даній справі без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .