Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Бутенка В.І.,

Сороки М.О. (доповідача),

Штульмана І.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовомОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі - ДПІ), Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) про зобов'язання поставити в паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що звернулась до ДПІ із заявою, у якій зазначала, що згідно своїх релігійних переконань і на підставі ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" відмовляється від присвоєного їй проти волі ідентифікаційного номера та просила зробити в її паспорті відмітку про те, що вона має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Вважаючи зазначені дії суб'єкта оскарження незаконними, такими, що порушують її конституційні права, просила позов задовольнити.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2006 року у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 3 квітня 2007 року постанову суду першої інстанції залишено без змін та виключено з мотивувальної частини постанови те, що позивач просить зобов'язати ДПІ виключити дані про неї з державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що чинним законодавством визначено державний орган, який має вносити відмітку до паспорту особи про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, яким є орган внутрішніх справ.

Позивачка ж пред'явила позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, Державної податкової адміністрації України, до компетенції яких не входить вчинення вищевказаних дій.

З таким висновком обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2004 № 602/1226 (z1345-04) визначено процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4, 5 вищевказаного Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України, а посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає вказану довідку щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту і у разі відсутності невідповідностей вносить на 7-9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргуОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 квітня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236- 239 КАС України.