Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.I.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської санітарно- епідеміологічної станції про визнання неправомірним протоколу шумового навантаження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 16 січня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської санітарно-епідеміологічної станції про визнання неправомірним протоколу шумового навантаження.

Вимоги обгрунтовувала тим, що вона проживає в місті Тернополі в квартирі АДРЕСА_1. В цьому будинку розташований бар "На майдані", який створює їй та іншим мешканцям будинку незручності, а при використанні музичного супроводу порушується допустиме шумове навантаження.

08 серпня 2008 року працівниками Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції в період з 21.00 до 22.30 годин проводилося шумове дослідження в квартирі позивачки та в приміщенні бару. За результатами замірів було складено протокол № 42 від 08 серпня 2008 року, в якому зазначено, що еквівалентний рівень шуму на момент перевірки в барі становив 80 дб. при нормі 80 дб., а в квартирі мешканки ОСОБА_1 становив 26,6 дб. при нормі 40 дб. Однак позивач не погодилася з таким дослідженням, просила суд визнати неправомірним протокол № 42 від 08 серпня 2008 року, оскільки при його складанні, шумове дослідження в квартирі фактично не проводилося - на момент перевірки музичного супроводу в барі не було. Крім того, складений протокол про проведення замірів шуму, нею не підписувався.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 16 січня 2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та направити справу на новий розгляд. Крім цього, позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги пояснення свідків, які підтверджують той факт, що на момент шумового дослідження в квартирі музичного супроводу в барі не було.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що підстав для скасування судових рішень не вбачає, просить залишити їх без зміни.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач правомірно склав протокол проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку.

Такий висновок зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи.

Частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що основним доводом позивача щодо неправомірності протоколу проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 8 серпня 2006 року №42 є те, що не була увімкнена музика в барі "На майдані" під час замірів шумового навантаження у квартирі позивача, а тому, на думку позивача, заміри рівня шуму в її квартирі помилково були визначені допустимими.

Однак суди попередніх інстанцій не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору та вирішили справу без перевірки наведених доводів і без надання їм належної правової оцінки.

Крім того, відповідно до частин першої та четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У порушення зазначених вимог та засад адміністративного судочинства, зокрема принципу офіційності, суди безпідставно відхили клопотання позивача щодо допиту свідків.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обгрунтованими, а тому й законними, вони підлягають скасуванню.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, які відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не може встановлювати суд касаційної інстанції, то справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 16 січня 2007 року в цій справі скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.