К-31532/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ - Текст документа

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги АТЗТ "РМЗ-№2" та ДПI у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2006

у справі №А-42/142-05

за позовом АТЗТ "РМЗ-№2"

до ДПI у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

АТЗТ "РМЗ-№2" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ДПI у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 527/15-231/0 від 13.05.2003р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2005р. у справі №А-42/142-05, позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2006, рішення господарського суду першої інстанції частково скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги АТЗТ "РМЗ-№2" задоволено частково. Відмовлено в позові в частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПI у Орджонікідзевському районі м. Харкова №527/15-231 від 13.05-2003р.в сумі39169,48грн. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2005р. по даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням апеляційної інстанції, сторони оскаржили його в касаційному порядку. Позивач в своїй скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач - просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог позивачу.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що Харківським апеляційним господарським судом при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями відповідача була здійснена перевірка позивача з питань своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно деклараціями позивача за березень 2001р.- лютий 2003 р., про що було складено акт перевірки № 346/15-231-ДСК від 13.05.2003 р. Даний акт було підписано керівником та головним бухгалтером позивача без будь-яких заперечень. В ході перевірки було встановлено несвоєчасну сплату задекларованої позивачем суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка є узгодженою сумою податкового зобов'язання. В акті перевірки відповідачем було визначено кількість днів затримання та сума штрафу по кожній декларації. Відповідно розрахунку наведеному в акті перевірки штраф було визначено у відповідності до п.п.17.1.7 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 527/15-231/0 від 13.05.2003р. по застосування до позивача вищенаведених санкцій на загальну сумі 39290,68 гри. Вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку оскаржене не було.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідності до п.п.6.2.1 та п.п.6.2.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , у випадку не сплати своєчасно позивачем податкових зобов'язань відповідач зобов'язаний був направити йому податкову вимогу. Податкові вимоги надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Факт несвоєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання також підтверджено актом звірки (а.с.67, т.2), довідкою позивача про податкові зобов'язанні та їх погашення за 2001-2003 роки (а.с.18 т.2).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданим відповідачем копіям податкових вимог, відповідачу направлялися податкові вимоги стосовно погашення узгоджених податкових зобов'язань, які були отримані відповідачем про що свідчать підписи його працівників на корінцях податкових вимог, а саме: перша податкова вимога №1/1 від 29.01.2002 р,, друга податкова вимога № 2/419 від 19.03.2002р.; перша податкова вимога №1/555 від 06.06.2002 р., друга податкова вимога № 2/652 від 18.07.2002 р.; перша податкова вимога № 1/303 від 08.05.2003р.; перша податкова вимога № 1/334 від 02.06.2003р.; друга податкова вимога № 2/386 від 07.07.2003р. Таким чином в цій частині твердження позивача спростовуються фактичними обставинами та наданими документами.

Доводи позивача про порушення відповідачем чинного законодавство про порядок зарахування податкових зобов'язань та податкового боргу платників податків, та не вірне встановлення розміру податкового боргу та кількості днів прострочення сплати такого боргу по деклараціям, вказаним в акті перевірки від 13.05.2003., не підтверджено відповідними документами, розрахунками, тощо, тому такі твердження є необгрунтованими і не можуть буди підставою для визнання в повному обсязі недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України звертає увагу на відсутність в матеріалах справи податкового повідомлення-рішення № 234/23-00058223 від 19.11.2002 р. на суму 1212,00 грн., яке було вказано в акті перевірки № 346/15-231 -ДСК від 13.05.2003р.

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу суду апеляційної інстанції позивач не надав зазначений документ і пояснив, що в акті перевірки помилково було вказано про несвоєчасну оплату податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням № 234/23-00058223 від 19.11.2002 р. на суму 1212,00 грн. замість податковим повідомленням-рішенням № 977/23-204 від того самого числа і на таку ж саму суму.

Колегія суддів погоджується з висновком Харківського апеляційного господарського суду, що оскільки податкового повідомлення-рішення № 234/23-00058223 від 19.11.2002 р. на суму 1212,00 грн., вказаного в акті перевірки № 346/15-231-ДСК від 13.05.2003р., не існує, тому штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по такому повідомленню-рішенню застосовано безпідставно.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки оскаржуване судове рішення постановлено судом апеляційної інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги АТЗТ "РМЗ-№2" та ДПI у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 слід відхилити, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.