Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: Гула Г.М.;

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермет"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2005 р.

у справі №17/109

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермет"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермет" (далі по тексту – позивач, ТОВ "ВКП "Інтермет") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Кіровському районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0011171501/1/847/10/15-127 від 24.01.2005 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку на 156 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 16414,64 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2005 р. у справі №17/109 (суддя Стрелець Т.Г.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0011171501/1/847/10/15-127 від 24.01.2005 р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2005 р. у справі №17/109 (головуючий суддя Дмитренко Г.К., судді – Сизько І.А., Прокопенко А.Є.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2005 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ТОВ "ВКП "Інтермет", не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2005 р. у справі №17/109, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2005 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ "ВКП "Інтермет" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.01.2005р. ДПІ у Кіровському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0011171501/1/847/10/15-127, яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку на 156 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 16414,64 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Кіровському районі на підставі акту перевірки від 11.11.2004р. №2096 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведеної ДПІ у Кіровському районі зазначеної вище перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платни­ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме перевищено граничні строки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 32829,28 грн., у зв’язку з чим, податковим органом, застосовані до нього штрафні санкції в сумі 14414,64 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з податковою декларацією з податку на прибуток позивача за січень 2003 року підлягає нарахуванню податок на прибуток в сумі 194800 грн.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Пункт 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає штрафну санкцію (штраф) як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податку у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.

Підпункт 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов’язує платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, за терміном сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток по декларації за січень 2003 року до 03.03.2003 р., вказане податкове зобов’язання погашено позивачем частково 31.07.2003 р. шляхом взаємозаліку невідшкодованої та підтвердженої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в рахунок сплати податку на прибуток та в повному обсязі 06.08.2003 р. шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача. Затримка сплати узгодженого податкового зобов’язання становить 150 та 156 календарних днів відповідно до строку погашення 31.07.2003 р. та 06.08.2003 р.

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платни­ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного стро­ку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірах 10% такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми.

Беручи до уваги наведене та підтверджений матеріалами справи факт несвоєчасної сплати позивачем податку на прибуток за січень 2003 р., суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції відносно правомірного нарахування податковим органом штрафних санкцій за вказане порушення.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що порушення позивачем граничних термінів сплати податку виникло з вини податкового органу внаслідок несвоєчасного та не в повному обсязі проведеного взаємозаліку невідшкодованої та підтвердженої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в рахунок сплати податку на прибуток, оскільки відповідно до абз. 4 п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов’язкових платежах) не дозволяється.

Таким чином, враховуючи викладене у податкового органу взагалі не було жодних правових підстав на проведення взаємозаліку невідшкодованої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в рахунок сплати інших податків.

Суд касаційної інстанції не бере до уваги викладені в касаційній скарзі посилання позивача на п.п. 7.1.1 п. 7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків, з наступних підстав. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є спеціальним законом, який регулює порядок оподаткування податком на додану вартість, а відповідно до п. 11.4 ст. 11 даного Закону зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2005 р. у справі №17/109 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермет" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2005 р. у справі №17/109 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2005 р. у справі №17/109 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.