Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Конюшка К.В.

секретар судового засідання Ликова В.Б.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 04.03.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство" на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 та постанову господарського суду Закарпатської області від 15.08.2006

у справі № 14/170 (7-НР)

за позовом Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство"

до Ужгородської МДПІ у Закарпатській обл.

про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 18.05.2004р. № 483-23-1-22114655/4092

ДП "Ужгородське лісове господарство" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської МДПІ у Закарпатській обл. про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 18.05.2004р. № 483-23-1-22114655/4092.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 15.08.2006, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 у справі №14/170 (7-НР), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Ужгородською МДПІ у Закарпатській області проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Ужгородським державним лісогосподарським підприємством (правонаступник якого позивач по справі - ДП "Ужгородське лісове господарство") за період з 01.01.2002 року по 01.01.2004 року, за наслідками якої 17.05.2004 року складено акт за №33-23-111/22114655.

Перевіркою встановлено факти заниження позивачем скоригованого валового доходу за податковий період 2002 року в сумі 25876,77 грн. (в т.ч. 1 кв. -15833,33 грн. - надходження за лісовідновлювальні роботи; 2 кв. - 3376,77 грн. - доходи від експорту лісопродукції; 4 кв. - 6666,67 грн. - надходження за лісовідновлювальні роботи) в порушення п.4.1. ст.4; п.п. 11.3.1., 11.3.5. п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР (283/97-ВР) з відповідними змінами та доповненнями.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 18.05.2004 року прийнято податкового повідомлення-рішення за №483-23-1-22114655/4092, яким позивачу згідно із п.п. "б" п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.4.1 ст.4, п.п.11.3.5 п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в розмірі 11644,53 грн. (з яких 7763,02 грн. - основний платіж та 3881,51 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суду дійшли висновку, що позивач у спірній ситуації, виявивши самостійно до початку перевірки заниження ним скоригованого валового доходу у періоді 2002 року у сумі 25876,77 грн. та відповідне заниження податкового зобов'язання за цей період у сумі 7763,02 грн. повинен був: 1) відобразити цю недоплату в уточненому розрахунку та сплатити суму 7763,02 грн. податку та штраф у розмірі 5% недоплати у сумі 388,15 грн. до надання цього розрахунку або 2) відобразити суму 8151 грн. (7763,02 + 388,15) недоплати у складі декларації за наступний податковий період збільшену на суму штрафу (5%), з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відмови в задоволенні позову з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, заниження податкового зобов'язання за результатами діяльності за 2002 рік у сумі 7763,02 грн. позивачем визнається.

Проте зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач посилається на те, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ним перед початком перевірки подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2003 рік, у якій проведено коригування валових доходів у зв'язку із самостійно виявленою помилкою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-ІІІ платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не здійснено коригування податкових зобов'язань по недоплаті податку на прибуток за 2002 рік.

Необхідно звернути увагу, що проведені у рядках "02", 02.2. декларацій по податку на прибуток за 11 місяців 2003 р. та 2003 рік (річна) суми виявлених помилок у попередніх податкових періодах по доходній частині (відповідно 34,0 тис. грн.. та 54,0 тис. грн.) можуть стосуватися лише попередніх податкових періодів 2003 року, а не 2002 року, оскільки відповідно до ст. 11 (п.11.1) та ст. 16 (п.16.4.) Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) показники декларацій з податку на прибуток заповнюються з наростаючим підсумком з початку року. Узагальнюючим податковим періодом є календарний рік. Законом не передбачено відображення у звітному річному періоді валових доходів, які не враховані у попередньому річному податковому періоді. Відповідно, позивач (при умові виявлення помилок за період 2002 року) у декларації за 2003 рік повинен був не коригувати показники доходу, а відобразити суму податкового зобов'язання (недорахованого податку) за 2002 рік, збільшену на суму штрафу, і додати її до податкового зобов'язання за 2003 рік.

Як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, такі показники у деклараціях за 11 місяців 2003 року та 2003 рік відсутні. Відсутні також у декларації за 2003 рік і дані про нараховану та сплачену суму штрафу у зв'язку з самостійним виправленням помилок (рядок 22 декларації).

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство" задоволенню не підлягає, а ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. та постанова господарського суду Закарпатської області від 15.08.2006 у справі № 14/170 (7-НР)– залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство" залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. та постанову господарського суду Закарпатської області від 15.08.2006 у справі № 14/170 (7-НР) – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.