Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Хрущ В.Л.

за участю представників:

відповідача: Тараки С.В., Каранфілова О.В.

розглянувши касаційні скарги:

1. Державного підприємства Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного Управління морських шляхів "Чоразморшлях" на постанову господарського суду Одеської області від 13 вересня 2005 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2005 року;

2. Державної податкової інспекції у м. Iллічівську на постанову господарського суду Одеської області від 13 вересня 2005 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2005 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Iллічівську №0000222301/2 від 13.06.2005р. в частині визначення його податковим зобов'язанням на загальну суму 11396533,55грн.

у справі №23/225-05-6877А

за позовом Державного підприємства Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного Управління морських шляхів "Чоразморшлях"

до Державної податкової інспекції у м. Iллічівську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.09.2005р., поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПI у м. Iллічівську від 13.06.2005р. №0000142301/2 та №0000222301/2 та стягнення судових витрат з відповідача.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що вважає неправомірним донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки витрати з технічного обслуговування та ремонту плавзасобів у 2001 та 2003 роках підставно віднесено до валових витрат підприємства, оскільки метою технічного обслуговування є підтримання справного стану плавзасобів, а не витратами на поліпшення основних засобів, а отже, відсутні порушення вимог п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . Щодо донарахування штрафних санкцій підприємству за порушення термінів розрахування у сфері зовнішньоекономічної діяльності на підставі ст.1,2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , ст.5,7,9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і контролю" (15-93) , позивач вважає, що висновок контролюючого органу про вказані порушення підприємством є необгрунтованим.

Постановою господарського суду Одеської області від 13 вересня 2005р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2005р., позовні вимоги було задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у м. Iллічівську від 13.06.2005р. та №0000222301/2 в частині визначення податкового зобов'язання по штрафним санкціям та пені на загальну суму 11396533,55грн.; стягнуто з Державного бюджету України в особі УДК в Одеській області на користь позивача відшкодування сплачених витрат: державного мита в сумі 42,50грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00грн.. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що контролюючим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 40500,00грн. та штрафних санкцій на суму 20250,00грн., оскільки підприємством в порушення вимог п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) зайво включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з ремонтом плавзасобів у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Стосовно визначення позивачу штрафних санкцій та пені за порушення термінів розрахування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування пені на суму 5543130,27грн. на підставі ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , оскільки зобов'язання на суму 566840,00дол. США між позивачем та фірмою "ABBEY COMMERCIAL LTD" (Великобританія) були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що не заборонено нормами чинного законодавства. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 13.06.2005р. №0000222301/2 прийнято контролюючим органом без врахування положень п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , тоді як штрафні санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД, застосовані відповідачем на підставі ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) та ст.16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і контролю" не є податковими зобовязаннями. Разом з тим, залишаючи без змін судове рішення суду першої інстанції, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про доведеність обставин щодо вчинення позивачем порушень на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.06.2005р. №0000222301/2, однак, зважаючи на ту обставину, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення штрафних санкцій податковим зобов'язанням з поширенням на них вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо граничного строку сплати та наслідків щодо несплати, суд другої інстанції зазначив, що вказане податкове повідомлення має бути визнано недійсним в частині визначення штрафних санкцій в сумі 11396533,55грн. сумою податкового зобов'язання.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою звернувся позивач, яким у скарзі, з урахуванням заяви про зміну касаційної скарги від 07.08.2006р., поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.

У своїх запереченнях на вказану касаційну скаргу позивача, ДПI у м. Iллічівську зазначає, що доводи касаційної скарги позивача є необгрунтованими, а вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач також звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на судові рішення першої та апеляційної інстанцій в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, поставлено питання про скасування постанови господарського суду Одеської області від 13 вересня 2005 року та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2005 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Iллічівську №0000222301/2 від 13.06.2005р. в частині визначення штрафних санкцій на загальну суму 11396533,55грн. податковим зобов'язанням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного Управління морських шляхів "Чоразморшлях" за період з 01.07.2001р. по 01.10.2003р., про що складено акт №166/23-204 від 27.01.2005р..

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, вказано на допущені позивачем порушення п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , що призвело до заниження податку на прибуток у 2001р. на 40500,00грн. та порушення у сфері ЗЕД: ст.1,2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , ст.5,7,9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і контролю" (15-93) .

На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000142301/0 від 28.01.2005р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 60750,00грн. у т.ч. основний платіж - 40500,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 20250,00грн.;

- №0000222301/0 від 28.01.2005р. про визначення податкового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штраф у розмірі 11396533,55грн..

За наслідками процедури адміністративного узгодження контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000142301/1 від 20.04.2005р., №0000222301/1 від 20.04.2005р., №0000142301/2 від 13.06.2005р., №0000222301/2 від 13.06.2005р. в яких визначена сума податкових зобов'язань залишилась незмінною.

Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи дійшли висновку про правомірність нарахування податковим органом на підставі ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) пені на суму 33648,33грн. та застосування до позивача штрафних санкцій на суму 5435162,26грн. на підставі п.2 ст.16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і контролю".

Розглядаючи питання про правомірність нарахування контролюючим органом позивачу пені у сумі 5543130,27грн. суд першої інстанції послався у своєму рішенні на зовнішньоекономічні договори, які мали б підтвердити обгрунтованість доводів позивача щодо припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Поряд з цим, судова колегія апеляційної інстанції не погодилась з даними ви сновками суду першої інстанції з тих підстав, що вказані зовнішньоекономічні договори відсутні в матеріалах справи.

При цьому, зазначаючи в мотивувальній частині ухвали апеляційної інстанції про доведеність обставин вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, судова колегія апеляційної інстанції залишила без змін судове рішення першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суди попередніх інстанцій не виконали вимоги щодо всебічності повноти та об'єктивності розгляду справи не витребувавши та не дослідивши під час судового засідання угоди від 07.06.2002р. та від 15.08.2002р., що були укладені між позивачем та Компанією "ABBEY COMMERCIAL LTD" (Великобританія) а також акту проведення взаємних розрахунків від 10.02.2004р..

Відповідно до ч.3 ст.71 КАС України (2747-15) , якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то суд сприяє в реалізації цього обов'язку шляхом витребовування необхідних доказів.

Відповідно до ст.71, 195 КАС України (2747-15) , суди першої та апеляційної інстанцій можуть збирати докази з власної ініціативи.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.220 КАС України (2747-15) , не може досліджувати докази що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене а також перевірити інші доводи, викладені сторонами в касаційних скаргах, слід повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

ухвалив:

Касаційні скарги: Державного підприємства Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного Управління морських шляхів "Чоразморшлях" та Державної податкової інспекції у м. Iллічівську задовольнити частково.

Постанову господарського суду Одеської області від 13 вересня 2005 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2005 року скасувати та направити в суд першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.