Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гуріна М.I.,

Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Полинько Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на постанову Орджонікідзевського міськрайонного суду міста Запоріжжя від 30 липня 2006 року та постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про стягнення грошової допомоги,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вимогами до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про стягнення грошової допомоги при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ.

Зазначав, що наказом начальника УМВС України в Запорізькій області від 01 березня 2005 року №88 о/с звільнено зі служби за підпунктом "ж" пункт 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Наказом начальника УМВС України в Запорізькій області від 30 червня 2005 року №273 о/с в наказ про звільнення внесені зміни й ОСОБА_1 звільнено зі служби за підпунктом "б" пункт 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

При звільненні УМВС України в Запорізькій області неправомірно сплатило грошову допомогу за 9 календарних років служби в органах внутрішніх справ при вислузі 21 календарний рік, не сплатило грошову компенсацію за невикористані відпустки у 2004 й 2005 роках та компенсацію за не отримане речове майно.

Просив поновити порушені права та стягнути п'ятнадцять мінімальних заробітних плат у відшкодування маральної шкоди.

Постановою Орджонікідзевського міськрайонного суду міста Запоріжжя від 30 липня 2006 року позов задоволено частково - зобов'язано УМВС України в Запорізькій області нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за 21 календарний рік та сплатити її неотриману частину, провести розрахунки за невикористану відпустку та сплатити компенсацію за не отримане речове майно.

Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2006 року постанову суду першої інстанції в частині задоволення вимог про сплату компенсації за не отримане речове майно скасовано й в позові відмовлено. В решті постанову змінено й зобов'язано УМВС в Запорізькій області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу в сумі 20 868 грн. з відрахуванням передбачених законом платежів та здійснити розрахунки за невикористану відпустку за 7 днів.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального й процесуального права, відповідач просить скасувати судові рішення в частині, що стосується стягнення грошової допомоги.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до служби в міліції ОСОБА_1 з 22 листопада 1982 року проходив військову службу, з якої звільнений 07 березня 1995 року у зв'язку із скороченням штатів.

Наказом начальника УМВС України в Запорізькій області від 01 березня 2005 року №88 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби за підпунктом "ж" пункт 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Наказом начальника УМВС в Запорізькій області від 30 червня 2005 року №273 о/с внесені зміни у наказ про звільнення. Зазначено, що ОСОБА_1 звільнено зі служби за підпунктом "б" пункт 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

При звільненні зі служби в органах внутрішніх справ позивачу на підставі статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , в редакції чинній на той час, сплачено грошову допомогу за 9 календарних років служби в УМВС України в Запорізькій області в сумі 15 651 грн.

Задовольняючи вимоги про стягнення грошової допомоги суди правильно виходили з того, що її розрахунок слід проводити за 21 календарний рік служби.

Згідно з вимогами статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні із служби, зокрема, за станом здоров'я виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на її отримання.

Оскільки при звільненні з військової служби 07 березня 1995 року у зв'язку із скороченням штатів ОСОБА_1 не набув права на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , то вона підлягає сплаті за кожний повний календарний рік служби.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди повинні враховувати грошову допомогу, що сплачувалася позивачу при звільненні з військової служби є неприйнятними через відсутність доказів, які б підтверджували, що при першому звільненні її сплачено на підставі статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.