Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.I. (суддя-доповідач)

суддів Амєліна С.Є.

Загороднього А.Ф.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Д. Полинько,

за участю представника Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду міста Києва від 11.04.2006 року у справі за скаргою ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на протиправні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання недійсними рішень правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийнятих на засіданні 15.04.2005 року.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.07.2005 року скаргу задоволено.

Постановою апеляційного суду міста Києва від 11.04.2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у справі ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, заявник звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду міста Києва від 11.04.2006 року, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 18.07.2005 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) передбачено, що в Україні створені та діють органи управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. До складу правління Фонду входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах. При цьому правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин складу кожної представницької сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови правління є вирішальним. Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими особами.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на засіданні правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 15.04.2005 року були відсутні його члени, а саме від роботодавців: ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; від держава - ОСОБА_10; від застрахованих осіб - ОСОБА_11, ОСОБА_12

На думку ОСОБА_2, оскільки на засіданні правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 15.04.2005 року від роботодавців були присутніми лише 6 чоловік, то воно було неправомочним, а всі ухвалені ним рішення - недійсними.

Відповідно до Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності право голосу члена правління, за його відсутності з поважних причин (хвороба, тривале відрядження, відпустка тощо), може передаватись письмовим дорученням іншому члену правління від тієї ж представницької сторони, який представляє відсутній член правління Фонду у його складі, при цьому кожний присутній на засіданні правління може голосувати тільки за одного відсутнього члена правління Фонду. Доручення передається виконавчій дирекції Фонду до початку засідання правління Фонду (пункт 4.3.).

Під час розгляду справи судом встановлено, що зазначені вище відсутні члени правління передали право голосу через неможливість участі у засіданні правління Фонду іншим членам тієї ж представницької сторони.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що кворум для проведення засіданні 15.04.2005 року був, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Крім того, суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення врахував, що будь-які законні права чи інтереси безпосередньо скаржника порушені не були.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду міста Києва від 11.04.2006 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .