Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Ільченко О.М.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2005р.

у справі № 37/156а господарського суду Донецької області

за позовом закритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2005р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2005р., позов задоволено частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Маріуполі від 24.02.2005р. № 0000042330/0 в частині визначення ЗАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в сумі 7533,50 грн., в тому числі 5022,00 грн. - основний платіж грн. та 2511,50 грн. - штрафні санкції; від 24.02.2005р. № 0000052330/0 в частині визначення позивачу податкового зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 30708,32 грн., в тому числі основний платіж – 22747,67 грн., штрафні санкції – 7960,65 грн.

В задоволенні позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.02.2005 р. № 0000042330/0 на суму податкового зобов’язання 739,50 грн., в тому числі 493,00 грн. – основний платіж та 246,50 грн. – штрафні санкції та від 24.02.2005 р. № 0000052330/0 на суму податкового зобов’язання 2988,68 грн., в тому числі 1633,33 грн. – основний платіж та 1355,35 грн. – штрафні санкції, відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач правомірно відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включив до валових витрат в декларації про доходи підприємства за І квартал 2004 року 25108,02 грн. сумнівної дебіторської заборгованості АТ фірми "Укргазбуд" за контрактом підряду від 29.03.2001 р. № 14, стягнутої рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2003 р.; довів шляхом надання суду документів бухгалтерського та податкового обліку про безпідставне донарахування контролюючим органом податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток за І-ІУ квартали 2003 року, І - ІІІ квартали 2004 року в загальній сумі 22747,67 грн., зокрема з підстав зменшення валових витрат на суму кредиторської заборгованості, за якою збіг строк позовної давності; правомірно відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшив в декларації з податку на додану вартість за березень 2004 року податкові зобов’язання на 5022,00 грн. у зв’язку із збільшенням суми валових витрат внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної заборгованості та безпідставно включив до податкового кредиту в податковій декларації за травень 2004 року ПДВ у сумі 493,00 грн., не підтверджену податковою накладною.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Маріуполі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 5.1, підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток в сумі 30708,32 грн., в тому числі 22747,67 грн. - основний платіж грн. та 7960,65 грн. - штрафні санкції, яка оспорюється відповідачем в суді касаційної інстанції, слугував висновок податкової інспекції, викладений в акті про результати комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" за період з 01.01.2003р. по 30.09.2004р. від 21.02.2005р. № 2/23-2/01237193, про порушення вказаним товариством підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок включення до валових витрат І кварталу 2004 року суми дебіторської заборгованості АТФ "Укргазбуд" - 25108,02 грн. /без ПДВ/, строк позовної давності у 3 роки, встановлений статтею 71 ЦК України, щодо якої не минув, та заходи, здійснювані на підставі Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , щодо стягнення якої станом на І квартал 2004 року тривають, та пункту 5.1 цієї статті внаслідок формування валових витрат протягом 2000 та 2001 років по даті фактичного отримання результатів робіт /послуг/ без здійснення компенсації вартості таких робіт /послуг/ на загальну суму 63583,40 грн., яка у 2003 та І-ІІІ кварталах 2004 роках була списана позивачем у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав акціонерному товариству фірмі "Укргазбуд" будівельно-монтажні роботи за контрактом підряду від 29.03.2001р. № 14 на суму, 25108,02 грн. /без ПДВ/ з якої у зв’язку з затриманням замовником строку оплати, встановленого пунктом 4.3 вказаного контракту, а саме: протягом десяти днів після підписання сторонами контракту форми КВ-3-довідки про вартість виконаних підрядних робіт, - в податковому обліку з податку на прибуток за І квартал 2004 року відніс до валових витрат на підставі довідок КВ-3 та платіжних вимог від 28.12.2001р. № 459 та від 28.02.2002р. № 18, рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2003 р. у справі № 10/704 за позовом ЗАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" до АТФ "Укргазбуд" про стягнення заборгованості у сумі 30129,63 грн. /з ПДВ/ та 3% річних у сумі 444,72 грн., яке вступило в законну силу, та перебуває на виконанні у ВДС Солом’янського РУЮ.

Підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакціях Закону, які діяли впродовж І кварталу 2004 року, передбачено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Встановивши, що позивач у попередньому звітному періоді, тобто 30 липня 2003 року, відносно І кварталу 2004 року, звернувся до суду з позовом про стягнення з АТФ "Укргазбуд" в тому числі суми заборгованості у розмірі 25108,02 грн. /без ПДВ/, як того вимагає положення названого підпункту, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у позивача законної підстави для збільшення валових витрат І кварталу 2004 року на оскаржувану в суді суму заборгованості у зазначеному розмірі.

Крім того, передбачене підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" право платника податку – продавця встановлене законодавцем з врахуванням обов’язку цього ж платника податку збільшити валовий дохід на суму такої заборгованості /її частини/ в податковому періоді, протягом якого відбудеться будь-яка з встановлених підпунктом 12.1.2 вказаного пункту подій, збільшуючи при цьому об’єкт оподаткування на суму або її частину, на яку відбулося збільшення валових витрат згідно підпункту 12.1.1 цього ж пункту. У такий спосіб забезпечується відповідність об’єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов’язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов’язковість, суть якого згідно статті 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів /обов’язкових платежів/, визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період.

Судом також встановлено, що врегульовуючи в податковому обліку з податку на прибуток безнадійну кредиторську заборгованість у 2003 та І-ІІІ кварталах 2004 роках, позивач включив до складу валових доходів кредиторську заборгованість строк позовної давності щодо якої минув, в загальній сумі 63583,40 грн.

При цьому 58139,20 грн. із цієї суми кредиторської заборгованості перед перед КП "Азовтрейд", КП "Міське управління капітального будівництва", ТОВ "Дон", Першотравневою фабрикою, ТОВ "ТКМ ЛТД", ПП "Союзнафтопровод", ТОВ "Кадо", ЗАТ СМФ "Донбассмеханомонтаж", МКПФ "Укрторгбудматеріали" позивачем не були включені до валових витрат у попередніх звітних податкових періодах, що підтверджується дослідженими в судовому процесі документами бухгалтерського та податкового обліку /накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, журналами-ордерами/.

З огляду на це суд дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для донарахування позивачу податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток з підстав завищення валових витрат /внаслідок невідкоригування останніх/ на суму безнадійної кредиторської заборгованості 58139,20 грн., оскільки позивачем недопущено порушення підпункту 4.6.1 пункту 4.6 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при відтворенні цієї суми безнадійної кредиторської заборгованості в податковому обліку.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 5.1, підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Касаційний перегляд справи здійснений в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2005р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.