Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Броварський райагропостач"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2005р.

у справі № 63/4-2005 господарського суду Київської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Броварський райагропостач"

до Броварської об‘єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Рішенням господарського суду Київської області від 13.05.2005р. позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 01.11.2004р. № 15554/23-5 про визначення ВАТ "Броварський райагропостач" до сплати суми податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій в сумі 28 990,00 грн., накладених на підставі пункту 1 статті 3, пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фінансові санкції, встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , не є податковим зобов'язанням, у зв'язку з чим податкові органи не мають права визначати фінансові санкції за порушення вимог вищезазначеного Закону в порядку передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) ; відпуск нафтопродуктів через АЗС за смарт-картами / пластиковою карткою – носієм електронної інформації щодо постачальника та покупця; кількості, виду та марки нафтопродуктів, вартість яких сплачена покупцем; добового ліміту відпуску нафтопродуктів; залишку нафтопродуктів після їх відпуску / та картками багаторазового використання /талонами/ не є розрахунковою операцією в розумінні статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та не потребує застосування реєстратора розрахункових операцій, оскільки відпуск нафтопродуктів ВАТ "Тайга", ВАТ "Хрещатик БУД", будинку відпочинку "Конча-Заспа", ТОВ "БОСМ", ТОВ "Тантьєма", СП "Анатоль", ПП "Кривомаз Е.В.", ЗАТ "Зв’язок", ЗАТ "Трансмост", ЗАТ "Агропромислова група", ТОВ "Фико", та іншим покупцям здійснювався після попередньої оплати нафтопродуктів за договорами купівлі – продажу, наявними в матеріалах справи.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2005р. рішення господарського суду Київської області від 13.05.2005р. скасовано, позов задоволено частково: вказане податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині визначення ВАТ "Броварський райагропостач" суми штрафних санкцій як податкового зобов‘язання. В частині застосування штрафних санкцій у зазначеній сумі в задоволенні позову відмовлено з посиланням на встановлений факт продажу позивачем пального на суму 5798,00 грн. без проведення розрахункових операцій через відповідний реєстратор та без друкування і без видачі покупцям розрахункових документів. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у накладених на позивача штрафних санкцій статусу суми податкового зобов’язання вмотивований тим, що зазначені санкції не підпадають під регулювання Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) та Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

В касаційній скарзі позивач просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, вважаючи, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу до сплати штрафних санкцій в сумі 28990,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 01.11.2004 р. № 15554/23-5 слугувала виявлена актом перевірки від 18.10.2004 р. № 001334 обставина реалізації позивачем на АЗС пального на загальну суму 5798,00 грн., розрахунок за який відбувся в безготівковій формі раніше, по талонах відпуску та електронних смарт-картах з проведенням розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій ТdTPOS.22 № ТП 00000084, який не забезпечує у єдиному нерозривному технологічному процесі реєстрацію відпущеного пального з друкуванням відповідного касового чеку.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та / або в безготівковій формі / із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо / при продажу товарів / надані послуг / у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки / надання послуги / через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

На території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника / частина 1 статті 12 цього Закону /.

Згідно частини 1 статті 13 названого Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою КМ України від 18.02.2002 р. № 199 (199-2002-п) , уповноважено Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом встановлювати додаткові, порівняно із встановленими зазначеною постановою, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування.

Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, затвердженого постановою КМ України від 24.01.1997 р. № 81 (81-97-п) , чинною до скасування постановою КМ України від 21.12.2005 р. № 1231 (1231-2005-п) , зазначена Державна комісія визначена постійно діючим органом при Кабінеті Міністрів України.

Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 р. № 13 (vg013229-02) затверджені "Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій". Пунктом 15 цих Технічних вимог встановлено, що в режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному процесі : управління відпусканням пального; реєстрацію об’єму / в літрах / та вартості / у гривнях / відпущеного пального кожного найменування окремо за готівкою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для кожної замовленої дози – поточної інформації про об’єм відпущеного пального / у літрах / через цей роздавальний кран; дебетування платіжних карток; друкування платіжних чеків установленої форми, які додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через які здійснювалося відпускання пального, об’єм / у літрах / і вартість / у гривнях / фактично відпущеного пального. При попередній оплаті / оплата пального, яка проводиться перед початком його відпускання / друкування чека повинно здійснюватися до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене пальне – після закінчення його відпускання / встановлення роздавального крана в паливно-роздавальну колонку / / пункт 16 Технічних вимог /.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що операції по відпуску пального на АЗС, в тому числі попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор розрахункових операції, який відповідає спеціально встановленим вимогам щодо конструкції, забезпечує реєстрацію відпускання пального та виключає можливість останньої без фіксації фіскальним блоком інформації про об’єм відпущеного пального та його вартості.

З огляду на це висновок суду апеляційної інстанції на відміну від висновку суду першої інстанції про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідає встановленим обставинам справи.

Окрім того, правильним є і висновок суду апеляційної інстанції щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.11.2004 р. № 15554/23-5 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 28990,00 грн. сумою податкового зобов‘язання позивача з огляду на те, що визначення податковим органом у податковому повідомленні-рішенні суми штрафних санкцій сумою податкового зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності не відповідає положенням преамбули, пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статтям 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", аналіз яких дає підстави для висновку, що податкове зобов'язання стосується сфери сплати встановлених законами України податків, зборів (обов’язкових платежів).

Наведене свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а відтак постанова суду апеляційної інстанції від 22.07.2005р. підлягає залишенню без змін як така, що ухвалена відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Броварський райагропостач" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2005р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.