Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Харченка В.В.

суддів Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" на постанову господарського суду м. Києва від 1 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року у справі за позовом АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання постанови недійсною,-

У червні 2006 року Акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання постанови № 396 від 30.03.2006р. "Про затвердження граничних рівнів оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб’єктів господарювання, у тому числі блочних (модульних) котелень" нечинною.

В обґрунтування заявленого позову зазначено, що вищевказана постанова суперечить вимогам постанов Верховної Ради України № 3020-ІV від 20 жовтня 2005 р. "Про встановлення мораторію на відпускні ціни на природний газ для населення та підприємств житлово-комунального господарства" (3020-15) , № 3293-IV від 10 січня 2006 р. "Про недопущення підвищення тарифів на електроенергію та цін на газ для населення" (3293-15) , які є актами вищої юридичної сили, порівняно з нею, в зв’язку з чим позивач просив оскаржувану постанову скасувати.

Постановою господарського суду м. Києва від 1 вересня 2006 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій правильно констатовано, що оскаржувана постанова винесена на виконання пункту 7 протоколу засідання Кабінету Міністрів України №16 від 23.12.2005 "Про забезпечення споживачів України природним газом у 2006 році". Крім того, згідно з пунктом 7 розпорядження Кабінету Міністрів України №577-р від 28.12.2005р. "Про заходи щодо енергозабезпечення споживачів" (577-2005-р) було погоджено пропозицію відповідача, Мінпаливенерго, НАК "Нафтогаз України" та Мінекономіки щодо необхідності поступового підвищення із січня 2006 року цін для всіх категорій споживачів на електричну і теплову енергію, природний газ до економічно обґрунтованого рівня у зв'язку із збільшенням витрат на їх виробництво, транспортування та розподіл.

Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено такі повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення: забезпечення здійснення державної політики цін; визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджується відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Суд касаційної інстанції, перевіряючи правильність правової оцінки обставин у справі, а також правильність застосування судами норм матеріального права, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що постанова №396 (v0396227-06) від 30.03.2006р. "Про затвердження граничних рівнів оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, у тому числі блочних модульних) котелень" прийнята Національною комісією регулювання електроенергетики України в межах повноважень та у спосіб, передбачених законодавством України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надані, та є обґрунтованою. Окрім того, судами підставно враховано, що оскаржувана позивачем постанова втратила чинність згідно з постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики від 08.06.2006р. №736 (v0736227-06) "Про затвердження граничних рівнів оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб’єктів господарювання, у тому числі блочних (модульних) котелень", яка набула чинності з 01.07.2006року. ( а.с.34)

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220.220-1,230- Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" відхилити, а постанову господарського суду м. Києва від 1 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.