К-38030/06 Про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця - 14.02.2008 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Черкаської області від 3 серпня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 листопада 2006 року у справі за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства ( далі-ВАТ) "Черкаський агротепличний комбінат" про стягнення штрафних санкцій,-

У червні 2006 року Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ВАТ "Черкаський агротепличний комбінат" про стягнення 24416 грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами у 2005 році робочі місця, та порушення відповідачем вимоги статті 19 Закону України №875-Х11"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

В обґрунтування заявленого позову зазначено, що відповідач не виконав встановлений Законом норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Позивач вказав, що на підприємстві середньооблікова чисельність працівників становила 356 осіб. відповідно до ст. 19 Закону України № 875-Х11 норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 14 робочих місць. Позивач вважає, що оскільки чотири інваліди працювали по 2-3 місяці, отже середньооблікова чисельність працюючих інвалідів у відповідача складала 12. тобто менше нормативу.

Постановою господарського суду Черкаської області від 3 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 листопада 2006 року, у позові відмовлено за недоведеністю.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньооблікова чисельність штатних працівників у 2005 році становила 356 осіб. Для відповідача норматив на 2005 рік складав 14 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було проведено перевірку виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, про що складено Акт від 06.06.2006 року. У висновках в акті вказано, що норматив працевлаштування не виконано, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів 12 (фактично працювало у 2005 році 15), при нормативі 14 чоловік.

Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (875-12) дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу 2 пункту 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою КМУ №1434 від 26.09.02р. (1434-2002-п) ), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідачем подано до суду список інвалідів, що фактично працювали на ЗАТ "Черкаський агротепличний комбінат" в 2005 році, з якого вбачається, що у відповідача працювало 15 інвалідів другої та третьої групи на різних посадах. Цей факт також підтверджується і Актом перевірки позивача від 06.06.2006 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що та обставина, що деякі інваліди не пропрацювали повний рік, не може бути підставою для того, щоб вважати робочі місця для інвалідів нествореними, оскільки знаходження вказаних у списку інвалідів у трудових відносинах з відповідачем підтверджує факт створення відповідачем робочих місць для інвалідів.

Окрім того, ст. 20 Закону України №875-Х11 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачала розрахування нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів з використанням показника середньооблікової чисельності працюючих інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220,220-1,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Черкаської області від 3 серпня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 листопада 2006 року залишити без змін.