Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Хрущ В.Л.,

за участю представників:

від позивача – Маринчак О.С.,

від відповідача – Кудли О.Й., Скорик Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської ОДПІ на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 року та Долинського спеціалізованого агролісгоспу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 року по справі № 3/267 за позовом Долинського спеціалізованого агролісгоспу до Долинської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2004 року позовні вимоги Долинського спеціалізованого агролісгоспу до Долинської ОДПІ задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001792301/0 від 24.09.2004 року та № 0001852301/0 від 24.09.2004 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 січня 2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Долинської ОДПІ № 0001792301/0 від 24.09.2004 року і в цій частині – в позові відмовлено. В решті – рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач та відповідач 22.02.2005 року звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 22 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.08.2006 року касаційна скарга позивача та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2007 року касаційна скарга відповідача прийняті до провадження суду, по ним відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Долинська ОДПІ просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову в частині щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001852301/0 від 24.09.2004 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме, що апеляційний суд не взяв до уваги, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.09.2004 року № 0001852301 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування став встановлений факт здійснення Долинським спеціалізованим агролісгоспом реалізації товарно-матеріальних цінностей через касу підприємства без отримання патенту на торгівельну діяльність та факт здійснення розрахункової операції в готівковій формі на суму 3903,7 грн. через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів без використання реєстратора розрахункових операцій.

В касаційній скарзі Долинський спеціалізований агролісгосп просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволені вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення рішення Долинської ОДПІ від 24.09.2004р. № 0001792301/0, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" та неправильне застосування до спірних правовідносин п.п.5.1.17 п.5.1 ст.5 зазначеного Закону.

Касаційна скарга Долинської ОДПІ задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги Долинського спеціалізованого агро лісгоспу заслуговують на увагу, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові про визнання недійсним повідомлення-рішення Долинської ОДПІ від 24.09.2004 року № 0001792301/0 підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в силі, в решті – судові рішення залишити буз змін, враховуючи наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001852301/0 від 24.09.2004 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем – штрафна санкція за порушення законодавства про патентування та готівку в сумі 21278,50 грн. стали результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Долинського спеціалізованого агролісгоспу за період з 01.07.2001р. по 30.06.2004р., які були відображенні в акті за № 87/23-0/03105975 від 17.09.2004р., зокрема, в ньому вказувалося про здійснення позивачем ряду операцій щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей через касу підприємства без наявності торгового патенту та без використання реєстратора розрахункових операцій.

Задовольняючи позовні вимоги в частині щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001852301/0 від 24.09.2004 р., суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду виходив з того, що в статуті Долинського спеціалізованого агролісгоспу та в Довідці про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України серед видів діяльності не передбачена така як торгівельна.

Відповідно до п.1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Згідно із визначенням, наведеним в п.2 ст. 3 зазначеного Закону, торговельна діяльність у цьому Законі – це роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною умовою для здійснення торгівельної діяльності, яка згідно із вимогами чинного законодавства підлягає патентуванню є наявність пункту продажу товарів.

Таким чином, не можна вважати обґрунтованим висновок податкового органу про здійснення Долинським спеціалізованим агролісгоспом торгівельної діяльності, оскільки відповідачем не доведено наявність у позивача пункту продажу товарів, тому правильним є висновок суду щодо наявність підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.09.2004 р. № 0001852301/0 в сумі 21278,50 грн., яким визначено податкове зобов’язання за платежем – штрафна санкція за порушення законодавства про патентування та про незастосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Щодо податкового повідомлення-рішення Долинської ОДПІ від 24.09.2004р. № 0001792301/0, яким позивачу нараховано податкове зобов’язання з ПДВ на суму 23393,00 грн. в т.ч. 15595,00 грн. основного платежу і штрафні санкції в сумі 7798,00 грн., судом першої інстанції встановлено, що зазначене податкове зобов’язання нараховане Долинському спеціалізованому агролісгоспу у зв’язку з неправомірним, на думку відповідача, застосуванням пільг по податку на додану вартість щодо отриманої компенсації витрат і втрат (збитків), завданих будівництвом нафтопроводу "Долина-Надвірна".

При цьому судом встановлено, що відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 299 від 10.04.2003р. "Про вилучення і надання земельних ділянок" між позивачем та філією Магістральні нафтопроводи "Дружба" ВАТ "Укртранснафта" був укладений Договір № 845 від 04.03.03 р. про відшкодування збитків, заподіяних зайняттям земельних ділянок, у сумі 77977 грн.

Зазначений договір відповідає вимогам ст. 149 Земельного кодексу України, якою передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також вимогам ст. 156 Земельного кодексу України, згідно із якою, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Кошти, отримані позивачем на виконання договору були включені ним до складу валового доходу на підставі п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об’єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операцій з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно із визначенням, наведеним в п.1.4 ст.1 зазначеного Закону, продаж товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Оскільки серед наведеного переліку об’єктів оподаткування податком на додану вартість (продаж товарів) та випадків оподаткування вказаним податком не передбачена така підстава як відшкодування збитків в даному випадку, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.09.2004 р. за № 0001792301/0, яким позивачу нараховано податкове зобов’язання з ПДВ на суму 23393,00 грн. в т.ч. 15595,00 грн. основного платежу і штрафні санкції в сумі 7798,00 грн..

Такий висновок Господарського суду Івано-Франківської області підтверджується встановленими по справі обставинами та вимогами законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна інстанція помилково скасувала рішення суду першої інстанції в цій частині, ухвалене відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст.ст. 224, 226, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Долинської ОДПІ залишити без задоволення, Касаційну скаргу Долинського спеціалізованого агролісгоспу – задовольнити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 року щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.09.2004 р. № 0001852301/0 – залишити без змін.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 року в частині відмови у визнанні недійсним податкового повідомлення рішення Долинської ОДПІ від 24.09.2004р. № 0001792301/0 – скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2004 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.