Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Бим М.Є., Гончар Л.Я., Сіроша М.В., Харченка В.В., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову господарського суду Полтавської області від 05 вересня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 листопада 2006 року у справі за позовом Статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця" в особі його відокремленого підрозділу – Полтавської дирекції залізничних перевезень до Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення,-

У червні 2006 року Статутне територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця" в особі його відокремленого підрозділу – Полтавської дирекції залізничних перевезень звернулося до суду з позовом до Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення.

Постановою господарського суду Полтавської області від 05 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 листопада 2006 року, позовні вимоги Статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця" в особі його відокремленого підрозділу – Полтавської дирекції залізничних перевезень задоволено.

Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виплати, пов’язані з оплатою вартості безоплатного проїзду працівникам залізничного транспорту, відносяться до додаткових благ, які такі працівники отримують від підприємства з яким перебувають у трудових відносинах. Тобто, витрати пов’язані з оплатою вартості безкоштовного проїзду не можуть включатися до фонду додаткової заробітної плати. Фонд додаткової заробітної плати є безпосередньою складовою частиною фонду заробітної плати працівникам за виконану ними роботу, і не може входити до складу об’єктів, з яких здійснюється утримання внесків до державних загальнообов’язкових соціальних фондів. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 160 "Про реалізацію частини другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" (160-2001-п) встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов’язані з безоплатним проїздом зазначених осіб не включаються до складу валових витрат підприємств.

Таким чином, право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право на який зберігається також за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якій ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити, а постанову господарського суду Полтавської області від 05 вересня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.