Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Харченка В.В., суддів – Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Чалого С.Я., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненського районного центру зайнятості на постанову Господарського суду Рівненської області від 7 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року у справі за позовом Рівненського районного центру зайнятості до закритого акціонерного товариства "Рівнефільтр" про стягнення, -

Постановою Господарського суду Рівненської області від 7 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року було частково задоволено позов Рівненського районного центру зайнятості до закритого акціонерного товариства "Рівнефільтр" про стягнення, з відповідача стягнуто суму 563,52 грн. витрат на професійну перепідготовку звільненого працівника, в частині вимог про стягнення 726,91 грн. матеріальної допомоги та 239 грн. оплати проїзду до місця навчання відмовлено.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що відповідно до ч. 3 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" витрати, в задоволенні яких судами було відмовлено, відшкодовуються за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Рівненський районний центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Рівненської області від 7 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року скасувати, постановивши рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ґрунтується на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанції правильно послалися на частину другу пункту четвертого статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" згідно з якою якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Колегією суддів не приймається розширене тлумачення слів "ці заходи" зазначеної правової норми, як на підставу для задоволення позову, оскільки під заходами розуміється підвищення кваліфікації та професійна перепідготовка.

Також суди правильно послалися на затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 308 (z0916-00) Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, пунктом 29 якого передбачено, що виплата матеріальної допомоги у період професійного навчання, оплата проїзду до місця професійного навчання та у зворотному напрямку, проживання здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Рівненського районного центру зайнятості відхилити, постанову Господарського суду Рівненської області від 7 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.