Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Хрущ В.Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 22.12.2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 року по справі № А-27/331-05 за позовом ВАТ "Теплоавтомат" до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Харківської області від 22 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року, позовні вимоги ВАТ "Теплоавтомат" до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002502310/0 від 19.07.2004 року про сплату авансових внесків сумі 911,25 грн. та 182,25 – штрафних санкцій.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 17 березня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.08.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0002502310/0 від 19 липня 2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 1093,5 грн., в тому числі: основний платіж – 911,25 грн., штрафні (фінансові) санкції – 182,25 грн. стали результати перевірки з питань дотримання податкового та валютного законодавства ВАТ НВП "Теплоавтомат" за період з 01.10.2002 року по 01.04.2004 року, які були відображенні в акті № 325/232/00225667 від 14.07.2004 року, зокрема, в ньому вказувалося про порушення позивачем положень ст. 72 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", Постанови КМУ від 30.03.2004 року "Про затвердження порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного і бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, п.7.8. Закону України " (405-2004-п) Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, позивачем не проведено відрахування частини прибутку (доходу) та їх сплату до загального фонду Державного бюджету України за 2004 рік у сумі 911,25 грн.

Також судами встановлено, що в статутному фонді ВАТ НВП "Теплоавтомат" частка майна, що є державною власністю, складає 30%.

На підприємстві позивача 11.06.2004 року були проведені загальні збори акціонерів, де було розглянуто питання "Про затвердження розподілу прибутку за 2003 рік", та "Про затвердження розподілу планового прибутку за 2004р.", за підсумками якого, згідно протоколу розрахункової комісії № 4 від 11.06.2004 р. було прийняте рішення про те, що прибуток за 2003 р. та плановий прибуток за 2004 р. направити в повному обсязі на розвиток виробництва.

Відповідач вважає, що зазначена сума повинна бути сплачена до бюджету в якості дивідендів на частку акцій, що належить державі, за I квартал 2004 року, при цьому ДПІ визначила цю суму, як податок на прибуток.

Згідно із вимогами, закріпленими в ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", державні і казенні підприємства та їх об’єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Додатком № 8 до цього Закону "Перелік органів, за якими закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету", Державна податкова адміністрація України визначена як орган контролю за справлянням (стягненням) платежу за кодом бюджетної класифікації 21010200 "Частина прибутку (доходу) господарських організацій у статутних фондах яких є державна частка, що вилучається до бюджету".

Згідно наказу Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" від 27.12.2001 р. № 604 зазначений платіж в бюджетній класифікації визначений в розділі код 20000000 "Неподаткові платежі".

Відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. № 405 (405-2004-п) затверджено "Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році".

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема господарськими товариствами та іншими суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), – 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Згідно ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом в Україні.

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) ), конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

З огляду на те, що ВАТ НВП "Теплоавтомат" станом на І квартал 2004 року мав статус суб’єкта господарювання з часткою державної власності в статутному фонді, вимога статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" щодо сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру державної частки в статутному фонді є для нього обов’язковою.

Враховуючи викладене, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення № 0002502310/0 від 19.07.2004 року про сплату авансових внесків в сумі 911,25 грн. в частині визначення позивачу до сплати до бюджету 911,25 грн., що становить 15% чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2004 року, відповідно до розміру державної частки в статутному фонді.

Задовольняючи вимоги позивача в цій частині, суди безпідставно надали перевагу Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , не взявши до уваги правило дії законів у часі та статус Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) як акту законодавчого органу України, сфера дії статті 72 якого поширюється на позивача.

Встановивши для суб’єктів господарювання, визначених в цій статті, обов’язок щодо сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету України, Закон України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) разом з тим не визначив за цим платежем статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , уповноваживши Кабінет Міністрів України встановити лише норматив і порядок відрахування частини такого прибутку відповідними суб’єктами господарювання.

Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який встановлює, зокрема порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

За визначенням пункту 1.2 ст.1 цього Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до частини 7 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, податкове зобов’язання стосується платежу з податків і зборів (обов’язкових платежів), встановлених статями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", перелік яких є вичерпним до внесення відповідних змін до цього Закону.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що встановлений статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" обов’язок щодо сплати частини чистого прибутку суб’єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов’язанням, а відтак встановлена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідальність платників податків, зборів (обов’язкових платежів) у вигляді штрафу за заниження суми податкового зобов’язання не поширюється на сплату зазначеного платежу.

Наявність у органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету частини прибутку відповідно до ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" без визначення в законодавчому порядку форми здійснення такого контролю виключає підстави для визнання податкового повідомлення-рішення, направленого податковою інспекцією суб’єкту господарювання щодо сплати зазначеного платежу, недійсним в повному обсязі, а не в частині визначення суми такого платежу сумою податкового зобов’язання суб’єкта господарювання.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002502310/0 від 19.07.2004 року в частині визначення суми щодо квартального відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку за I квартал 2004 року в сумі 911,25 грн. сумою податкового зобов’язання позивача та застосування наслідків несплати у встановлений термін податкового зобов’язання відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 229, 232 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 22.12.2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 року – скасувати та постановити нову, якою визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002502310/0 від 19.07.2004 року щодо нарахування в цілому ВАТ "Теплоавтомат" штрафних санкцій в сумі 182 грн. 25 коп. та визначення основного платежу – щоквартального відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку за I квартал 2004 року в сумі 911 грн. 25 коп. – податковим зобов’язанням;

в решті постанову Господарського суду Харківської області від 22.12.2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.