Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 26 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Львівського обласного військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії, -

встановила:

В квітні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що проходив службу в Збройних Силах. Наказом Головнокомандувача військами потиповітряної оборони від 31.10.1986 р. №01066 він був звільнений у запас за віком. Пенсійним відділом відповідача йому призначена пенсія.

На даний момент отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Звернувшись у 2005 році до Львівського ОВК із питанням про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, він отримав відмову.

При цьому, на думку позивача, військовим комісаріатом в розрахунок пенсії неправомірно не було включено наступні види грошового забезпечення:

- щомісячну надбавку в розмірі 100% від грошового забезпечення, передбачену Указом Президента України №173/2002 від 23.02.2002 р. (173/2002) ;

- щомісячну надбавку в розмірі 90% за безперервну військову службу, передбачену Указом Президента України №389/2003 від 05.05.2003 р. (389/2003) ;

- премію в розмірі 33,3%, відповіно до постанови Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000 р. (829-2000-п) та наказу Міністра оборони України №75 від 05.03.2001 р. (z0251-01)

Просив визнати відмову військового комісаріату неправомірною, зобов'язавши того зробити перерахунок пенсії, з урахуванням вказаних надбавок та виплатити заборгованість, яка виникла з моменту їх введення.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 26 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2006 року, в задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , суд обгрунтовано прийшов до висновку, що пенсії військовослужбовцям офіцерського складу нараховуються із грошового забезпечення цих військовослужбовців. Оскільки заявник під час проходження служби спірних надбавок не отримував, був звільнений в запас у 1986 році, тому дія нормативних актів, якими введено додаткове грошове забезпечення військовослужбовців на нього не поширюється.

Закон України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) не має зворотньої сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обгрунтовано залишивши в силі рішення суду першої інстанції, відмовив ОСОБА_1 . у задоволенні його позову.

При встановленні наведених фактів судами не порушено норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 26 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .