К-23937/06 Про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ - 10.04.2008 Прийняття

Постановою господарського суду Київської області від 02.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2006 р.. позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Мобітекс" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 1223083.00 грн., задекларовану позивачем за травень, серпень 2005 року.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2005 року в сумі 285362,00 грн. закрито у зв’язку з відмовою від позову в цій частині вимог.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факти придбання позивачем в травні 2005 року у ТОВ "Торговий дім "Дари Узбекистану" томатної пасти вартістю 7260240,00 грн., в тому числі ПДВ 1210040,00 грн.; розрахунку позивача з постачальником в безготівковому порядку на повну суму поставки в липні 2005 року; придбання в липні 2005 року у ТОВ "Торгово-промислова фірма "Технополіс" поліетилену високого тиску вартістю 1790430,00 грн., в тому числі ПДВ 298405,00 грн., за який позивач розрахувався в безготівковому порядку з постачальником в повному обсязі в вересні 2005 року. Діям позивача щодо включення зазначених сум ПДВ до податкового кредиту в травні та липні 2005 року та декларування у зв’язку з цим сум бюджетного відшкодування за травень та серпень 2005 року в спірній сумі суд дав оцінку як таким, що відповідають підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В касаційній скарзі Бориспільська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.5, 7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п’ятій ст. 11 КАС України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно частин першої та другої ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Наведені вимоги норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень у даній справі, однак, дотриманні не були.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 1223083,00 грн. за податковими деклараціями за травень та серпень 2005 року виникло внаслідок сплати податку на додану вартість у сумах 1210040,00 грн. та 298405,00 грн. в ціні придбання товарів – томатної пасти вартістю 7260240,00 грн., включаючи ПДВ 1210040,00 грн., та поліетилену високого тиску вартістю 1790430,00 грн., включаючи ПДВ 298405,00 грн., ТОВ "Торговий дім "Дари Узбекистану" в липні 2005 року та ТОВ "Торгово-промислова фірма "Технополіс" у вересні 2005 року відповідно. Вказані суми податку відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" були включені позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях за травень та липень 2005 року, на які припадають дати отримання позивачем податкових накладних, що засвідчують факт придбання цих товарів та були враховані при визначенні чистої суми податкових зобов’язань за ці податкові звітні періоди, яка має від’ємне значення та складає 1210040,00 грн. / рядок 18.2 декларації за травень 2005 року / та 298405,00 грн. / рядок 18.2 декларації за липень 2005 року /.

В обґрунтування цих висновків суди першої та апеляційної інстанцій послалися на виписані ТОВ "Торговий дім "Дари Узбекистану" видаткові накладні №101705 від 17.05.2005р.; №71805 від 18.05.2005р.;№91805 від 18.05.2005р.; №81805 від 18.05.2005р..; №5.2005 від 20.05.2005р.; №6.2005 від 20.05.2005р.; №7.2005 від 20.05.2005р.; №8.2005 від 20.05.2005р.; №6.2405 від 24.05.2005р.; №7.2405 від 24.05.2005р.; №8.2405 від 24.05.2005р. ;№3.2605 від 26.05.2005р.; №4.2605 від 26.05.2005р. поставку томатної пасти на загальну суму 7260240,00 грн., в тому числі ПДВ 1210040,00 грн.; рахунки - фактури №351.3 та №351.4 від 26.05.2005р., №330.6 від 17.05.2005р., №335.1, №335.2 та №335.3 від 18.05.2005р., №340.2, №340.3, №340.4 та №340.5 від 20.05.2005р., №345.1, №345.2 та №345.3 від 24.05.2005р.; платіжні доручення ТОВ "Мобітекс" від 20.07.2005р. № 134 та №135; від 22.07.2005 р. № 138; від 25.07.2005р. № 139 ; від 26.07.2005р. № 140; від 27.07.2005р. №141 ; від 28.07.2005р. №142; від 29.07.2005р. № 144 на загальну суму 7260240,00 грн.; виписані ТОВ "Торгово-промислова фірма "Технополіс"" видаткові та податкові накладні на поставку поліетилену від 14.07.05р. №14071, від 15.07.05р. №15071, від 20.07.05р. №20071, від 28.07.05р. №28071 на загальну суму1790430,00 грн., в тому числі ПДВ 298405,00 грн.; рахунки-фактури від 14.07.05р. № 14071, від 15.07.05р. № 15071, від 20.07.05р. № 20071, від 28.07.05р. №28071; платіжні доручення позивача на користь цього постачальника від 13.09.2005 р. № 156, від 15.09.2005 р. № 164 та № 166, від 16.09.2005 р. № 167, від 19.09.05р. № 167 на загальну суму 1790430,00 грн.

Суд визнав встановленим факт поставки позивачу зазначених товарів з посиланням, крім того, на факти укладення позивачем з ВАТ "Полівтор" договору оренди складських приміщень від 19.04.2005 р. №154 за адресою м. Красноперекопськ, вул. Таврічеська, 2а, перевезення томатної пасти для ТОВ "Мобітекс" приватними підприємцями та фірмами на замовлення ТОВ "ТД Дари Узбекистану", реалізації позивачем томатної пасти ТОВ "Ремтранс-81" згідно договору поставки від 31.08.2005р., рахунків-фактур, податкових накладних на загальну суму 7465680,00 грн., включаючи ПДВ, обліковуванням позивачем кредиторської заборгованості ТОВ "Ремтранс-81" на вказану суму.

Разом з тим, у справі ці документи або їх належним чином засвідчені копії, крім платіжних доручень ТОВ "Мобітекс", відсутні.

Не досліджувалися ці документи судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи і в судових процесах, про що свідчать звукозаписи останніх.

Згідно з пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ (2505-15) сума податку, що підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов’язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від’ємному – враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди / у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону /, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а/ бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг / у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів / послуг /; б/ залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм в судовому процесі при розгляді спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування підлягають обов’язковому встановленню факти стосовно правомірного декларування платником сум податкових зобов’язань та податкового кредиту за звітний податковий період, що передує податковому періоду, за який заявлене бюджетне відшкодування, та стосовно суми фактично сплаченого податку його платником постачальникам товарів / послуг / в попередньому податковому періоді.

Як вбачається з наявних у справі копій податкових декларацій з податку на додану вартість, позивач задекларував за травень 2005 року податковий кредит у сумі 1212238,00 грн., з яких 1210040,00 грн. – ПДВ, нарахований у ціні придбання томатної пасти у ТОВ "Торговий дім "Дари Узбекистану"", та суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету / рядок 21 / 1210040,00 грн. Згідно уточнюючого розрахунку до цієї декларації від 30.09.2005 р. податковий кредит за вказаний податковий період збільшено на 285362,00 грн., а значення рядка 21 декларації вказано в сумі 1495402,00 грн.

За липень 2005 року податковий кредит задекларований в сумі 305938,00 грн., з яких 298405,00 грн. – ПДВ, нарахований у ціні придбання поліетилену у ТОВ "Торгово-промислова фірма "Технополіс". Ця ж сума податкового кредиту перенесена до податкової декларації за серпень 2005 року і задекларована в рядку 25 як така, що підлягає відшкодуванню з бюджету / а.а.с. 7-14 /.

Задовольняючи позов, суд виходив, зокрема, з факту проведення позивачем розрахунку із вказаними постачальниками за придбані товари. Разом з тим, в липні були здійснені платежі на користь ТОВ "Торговий дім "Дари Узбекистану"" на загальну суму 7260240,00 грн., в тому числі ПДВ 1210040,00 грн. Податок в сумі 298405,00 грн., задекларований як сума, що підлягає відшкодуванню з бюджету за серпень 2005 року, сплачений був у вересні цього року.

Вказаним обставинам суд належної оцінки не дав.

Відповідно до частини другої ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 5 частини першої ст.157 цього Кодексу ліквідація підприємства, установи, організації, які були стороною у справі, є підставою для закриття провадження у справі.

Частиною другою ст. 228 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

З огляду на зазначені вище порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права ухвалені у справі судові рішення не є законними, підлягають скасуванню, а провадження у справі – закриттю у зв’язку з припиненням юридичної особи ТОВ "Мобітекс", що підтверджується довідкою Управління статистики у Бориспільському районі від 02.11.2007 р. № 01-26/532, згідно якої ТОВ "Мобітекс" вилучено з ЄДРПОУ у зв’язку з ліквідацією за рішенням господарського суду, дата запису 01.11.2007 р. за № 13541170006000047.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Бориспільської об‘єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково, скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2006р., постанову господарського суду Київської області від 02.03.2006р.; провадження у справі закрити.