Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Сіроша М.В., суддів - Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Деревенському I.I., за участі представника позивача Жежеля О.О., відповідача Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі по справі № 20-12\119 за позовом Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м .Севастополі про визнання недійсним рішення, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі (далі РУ ДААК) про визнання недійсним рішення № 2702920003-21-243 від 03.05.2006 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 22504,08 грн - за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями кінцевим споживачам без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 11 вересня 2006 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 р., позов задоволений. Визнано недійсним рішення відповідача . В обгрунтування прийнятих рішень суди послались на те, що позивач здійснив поставку спиртних напоїв юридичним особам - підприємствам, які використали алкогольні напої для святкування на підприємстві, що на думку суду, свідчить про факт здійснення поставки спиртного підприємствам, а не купівлю - продаж, а тому відповідач безпідставно застосував штрафні санкцій за здійснення вказаної цивільно-правової угоди.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

В обгрунтування скарги посилається на невірне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти на всебічності дослідження обставин справи та вірного застосування норм матеріального права, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

3 травня 2006 р. керівником Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі за наслідками проведеної у позивача перевірки прийнято рішення № 2702920003-21-243 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності - державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" фінансових санкцій у сумі 22504,08 грн.

Iз акту за результатами вказаної перевірки слідує, що позивач у період з 4 травня до 27 грудня 2005 р. мав ліцензію на виробництво та оптовий продаж шампанських вин і продав особам, які не мають ліцензій на роздрібну торгівлю, шампанське для використання його (шампанського) під час проведення святкових вечорів на підприємствах.

Вказані факти ніким із учасників процесу не оспорюються. Ці обставини встановлені судом і підтверджуються заявками організацій на ім'я позивача з проханням відпустити шампанське для власного некомерційного використання та накладними на відпуск шампанського юридичним особам, які не мають ліцензій на роздрібний продаж спиртних напоїв.( а.с. 39-40, 42, 43-46, 47-48, 50, 52, 54, 55-56, 57-58, 59-62, 63, 64, 66).

Правовідносини, що виникли між Севастопольським виноробним заводом та юридичними особами, за заявками яких проводився відпуск шампанського, регулюються Законом України № 481/95-ВР від 19.12.1995 р. "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) .

Позивач мав ліцензію № 584 від 20.04.2001 р. на право виробництва алкогольних напоїв і відповідно до ст. 15 Закону № 481 (481/95-ВР) здійснює господарську діяльність по виробництву шампанських вин та їх оптову торгівлю.

У статті 15 цього Закону зазначено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензії.

Визначення понять "оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями" наведено в статті 1 Закону України № 481 (481/95-ВР) .

Відповідно до вказаної норми оптова торгівля - це діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності; роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Таким чином, в основу поняття "роздрібна торгівля" наведена норма Закону заклала наявність власного, особистого, некомерційного використання.

Матеріалами справи встановлено, що покупці придбали у позивача алкогольні напої не для їх наступної реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а для їх особистого некомерційного використання - проведення святкування для трудового колективу даних підприємств, що не заперечується сторонами по справі і в даному випадку свідчить про роздрібну торгівлю шампанським.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в даному випадку Севастопольський виноробний завод здійснював поставку алкогольних напоїв не грунтується на матеріалах справи та на нормах матеріального закону.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (435-15) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи не підтверджується існування між позивачем та підприємствами, за заявками яких проведено відпуск шампанського, правовідносин, які б підпадали під ознаки таких, які виникли на підставі договору поставки.

Крім того, колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 15 Закону № 481 (481/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 481 (481/95-ВР) до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості партії товару, але не менше 1700 гривень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно т і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 232 КАС України (2747-15) , колегія суддів -постановила:

Касаційну скаргу Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі задовольнити.

Постанову господарського суду м. Севастополя від 11 вересня 2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 р. по справі № 20-12\119 скасувати.

У позові державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі про визнання недійсним рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Сіроша М.В., суддів - Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Деревенському I.I., за участі представника позивача Жежеля О.О., відповідача Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі по справі № 20-12\119 за позовом Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м .Севастополі про визнання недійсним рішення, керуючись статтями 162, 167 КАС України (2747-15) , -постановила:

Касаційну скаргу Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі задовольнити.

Постанову господарського суду м. Севастополя від 11 вересня 2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 р. по справі № 20-12\119 скасувати.

У позові державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі про визнання недійсним рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.