Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Охріменко Р.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.12.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19.03.2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про перерахунок пенсії.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.12.2006 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19.03.2007 р., позов ОСОБА_1 задоволено.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області і з 02.10.1996 р. одержував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . З 10.07.2002 р. позивача переведено на пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

До виходу на пенсію ОСОБА_1 працював головним державним податковим ревізором-інспектором відділу документальних перевірок галузей економіки управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" (3723-12) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Указом Президента України "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби" від 20.06.2002 р. № 575 (575/2002) встановлена надбавка за особливі умови роботи, кваліфікацію інтенсивність праці в розмірі 100 відсотків посадового окладу з врахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця і надбавки за вислугу років.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2005 р. зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва у довідці про заробітну плату працюючого головного державного податкового інспектора-ревізора державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва станом на 01.09.2003 р., виданій ОСОБА_1, зазначити надбавку за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця і надбавки за вислугу років, встановленої Указом Президента України від 20.06.2002 р. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 07.10.2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про включення в довідку про заробітну плату працюючого головного державного податкового інспектора-ревізора Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва станом на 01.09.2003 р., видану позивачу, надбавку за вислугу років 40 відсотків від посадового окладу і надбавки за ранг та в цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва в довідці про заробітну плату працюючого головного державного податкового інспектора-ревізора Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва станом на 01.09.2003 р., виданій ОСОБА_1, зазначити надбавку за вислугу років 40 відсотків від посадового окладу і надбавки за ранг. В решті рішення суду залишено без змін.

Додатковим рішенням апеляційного суду м. Києва від 21.02.2006 р. зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва у довідці про заробітну плату працюючого головного державного податкового інспектора-ревізора Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва станом на 30.06.2002 р., виданій ОСОБА_1, зазначити надбавку за вислугу років 40 відсотків від посадового окладу і надбавки за ранг.

Вищезазначені рішення Шевченківського районного суду м. Києва та апеляційного суду м. Києва набрали законної сили.

Оскільки частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, то колегія судів приходить до висновку, що суди обгрунтовано задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області залишити без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.12.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19.03.2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про перерахунок пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.