Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.I.,

суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., Штульмана I.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Державної податкової інспекції у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області (далі - ДПI у Микитівському районі м. Горлівки) до ОСОБА_1 про стягнення податку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ДПI у Микитівському районі м. Горлівки про повернення сплаченої суми прибуткового податку за касаційною скаргою ДПI у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 04 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2003 року ДПI у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області звернулася у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу з прибуткового податку за 2000 рік у розмірі 622,84 грн.

Вимоги обгрунтовувала тим, що ОСОБА_1 у 2000 році мала доход у вигляді заробітної плати у сумі 3356,51, з якої сплачено прибутковий податок у сумі 469,80 грн., та доход від продажі акцій Центрально-Міського відділення м. Горлівки сумі 9490 грн., але прибутковий податок з нього в сумі 1493,20 грн. сплатила частково після надсилання першої вимоги, залишок суми становить 622,84 грн.

Оскільки ОСОБА_1 у встановлений строк не сплатила всю узгоджену суму податкового зобов'язання, то просила стягнути з неї 622,84 грн.

ОСОБА_1 У жовтні 2003 року звернулась із зустрічним позовом до ДПI у Микитівському районі м. Горлівки про повернення прибуткового податку в сумі 895,20 грн., частково сплаченої нею згідно з податковим повідомлення ДПI у Микитівському районі м. Горлівки.

Просила постановити рішення про стягнення з ДПI у Микитівському районі м. Горлівки 895,20 грн. у повернення, посилаючись на те, що грошова сума, отримана нею внаслідок відчуження акцій Центрально-Міського відділення м. Горлівки не є об'єктом оподаткування. Крім того, відповідного договору цивільно-правового характеру вона не укладала.

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 04 червня 2004 року стягнуто з ДПI у Микитівському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 895,20 грн.

У задоволенні позову ДПI у Микитівському районі м. Горлівки відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2004 року апеляційну скаргу ДПI у Микитівському районі м. Горлівки відхилено. Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 04 червня 2004 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДПI у Микитівському районі м. Горлівки подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДПI у Микитівському районі м. Горлівки, виходив з того, що застосований ДПI порядок нарахування сум прибуткового податку суперечить вимогам Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) .

Колегія суддів вважає, що такий висновок є помилковим і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі -Закон № 2181) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.2.2.пункту 5.2. статті 5 цього Закону передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували чи було податкове повідомлення, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання зі сплати прибуткового податку, предметом апеляційного узгодження контролюючим органом відповідно до положень Закону № 2181 (2181-14) , а також чи оскаржувалось воно у судовому порядку.

Між тим, ці обставини мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Судами попередніх інстанцій не виконані вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді суду першої інстанції слід урахувати наведене, більш повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого - вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 04 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2004 року скасувати, а справу за позовом ДПI у Микитівському районі м. Горлівки до ОСОБА_1 про стягнення податку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ДПI у Микитівському районі м. Горлівки про повернення прибуткового податку направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.