Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Турчин Д.О., за участі скаржника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 2 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Овруцький ГЗК "Кварцит" та Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Овруцький ГЗК "Кварцит" та Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХII (796-12) .

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 2 серпня 2006 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасоване та прийнято рішення про відмову у позові.

Вказане рішення вмотивовано тим, що Управління праці та соціального захисту населення при нарахуванні щорічних виплат правильно виходило з положень Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХII (796-12) та Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836 (836-96-п) (далі - Постанова КМУ № 836), згідно з якими позивачу підлягала виплаті щорічна допомога на оздоровлення за ці роки, як учасникові ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить змінити постанову Апеляційного суду Житомирської області від 2 серпня 2006 року, залишивши без змін постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, і це не заперечується відповідачами, що позивач працює та проживає у смт. Першотравневе та є потерпілим від аварії на ЧАЄС 3-ої категорії.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітною плати.

Крім того, відповідно до абзацу другого частини першої статті 37 вищезазначеного Закону громадянам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Зі змісту статті 1 цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статей 37 та 39 Закону № 796-ХII (796-12) , а навпаки, статтею 2 Закону № 372-IV (372-15) передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені наявні матеріали справи, вірно дана юридична оцінка фактичним обставинам справи, до спірних правовідносин вірно застосовані норми матеріального права.

При прийнятті рішення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення справи не вбачається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції скасував рішення у справі, не маючи для того законних підстав, визначених статтею 202- Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . Тому оскаржена постанова Апеляційного суду Житомирської області від 2 серпня 2006 року відповідно до ст. 226 КАС України (2747-15) підлягає скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 2 серпня 2006 року скасувати, постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Турчин Д.О., за участі скаржника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 2 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Овруцький ГЗК "Кварцит" та Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення, керуючись 160, 167 КАС України (2747-15) -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 2 серпня 2006 року скасувати, постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.