копія

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Запорізькій області про визнання незаконними наказів, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, призначення пенсії за вислугу років за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2006 року,

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УМВС України в Запорізькій області про визнання незаконними наказів, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, призначення пенсії за вислугу років.

В обґрунтування вимог зазначив, що 21 червня 1988 року наказом начальника УВС Запорізької області № 92 о/с від 16 червня 1988 року звільнений з органів внутрішніх справ.

Рішенням від 11 листопада 2005 року № 3/2-В-304 УМВС України в Запорізькій області йому відмовлено у призначенні пенсії та у компенсації матеріальних збитків і моральної шкоди.

Просив суд визнати накази суб'єкта оскарження незаконними та стягнути на його користь матеріальні збитки і моральну шкоду у сумі 5000000 грн.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2006 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для виправлення її недоліків, а ухвалою від 13 лютого 2006 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2006 року змінено, виключивши з неї посилання на статті 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України. В іншій частині вказану ухвалу залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постановлені у справі ухвали судді суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції скасувати.

Вважає, що рішення судів постановлені з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повинна містити в собі зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, позивач повинен додати до позовної заяви документи по кількості сторін та документ про сплату судового збору.

Позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам процесуального закону. У зв'язку з цим суддя залишив її без руху та запропонував ОСОБА_1усунути недоліки протягом певного часу. Оскільки ОСОБА_1 не усунув недоліки з оформлення позовної заяви у встановлений строк, то суддя правильно визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернув особі, яка її подала.

Разом з тим, суддею першої інстанції не вірно було зроблено посилання на норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Проте, ця помилка виправлена судом апеляційної інстанції, яка своєю ухвалою у відповідній частині змінила ухвалу судді суду першої інстанції, а в решті залишила без зміни.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми процесуального закону і що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суддя суду першої інстанції та апеляційний суд не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2006 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.