Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Бутенка В.I.,

Сороки М.О. (доповідача),

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 до прокуратури Iвано-Франківської області про визнання неправомірними дій,

встановила:

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою до прокуратури Iвано-Франківської області про визнання неправомірними дій.

Постановою Iвано-Франківського районного суду від 4 квітня 2006 року скаржнику поновлено строк звернення до суду, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії прокуратури Iвано-Франківської області щодо неналежного розгляду заяв скаржника від 18.02.2004 р., 26.04.2004р., 23.04.2004 р. Зобов'язано прокуратуру Iвано-Франківської області розглянути звернення ОСОБА_1 від 18.02.2004 р., 26.04.2004 р., 23.04.2004 р. в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та надати обгрунтовані відповіді. У задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на прибуття до суду та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з прокуратури Iвано-Франківської області на користь скаржника витрати по сплаті судового збору в сумі 3, 40 грн.

Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 13 червня 2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, позовну заяву залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та залишаючи скаргу без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 248-5 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) скаргу може бути подано у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Встановлено, що ОСОБА_1 на його вище зазначені звернення суб'єктом оскарження 12.05.2004 р., 10.06.2004 р., 17.06.2004 р. були надані відповіді. Вважаючи їх не обгрунтованими, лише 18.02.2005 р. скаржник звернувся до суду зі скаргою.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що посилання скаржника на той факт, що підставою для поновлення строку на звернення до суду є ухвала Iвано-Франківського районного суду від 30 грудня 2004 року про залишення вказаної скарги без розгляду не може заслуговувати на увагу, оскільки зазначена обставина могла бути підставою для оскарження вказаної ухвали, а не для поновлення процесуального строку. Тому скарга підлягає залишенню без розгляду, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з пропуском встановленого строку для подання скарги в суд та поважності причин пропуску зазначеного строку ним не доведено, відповідає фактичним обставинам справи.

Вимога касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції не може бути задоволена, оскільки вказане судове рішення уже скасоване судом апеляційної інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для його обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 13 червня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України (2747-15) .