Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Сороки М.О., Панченка О.І., Штульмана І.В.,-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова про перерахунок наукової пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2006 року,-

В листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що з 23.02.1968р. до 16.05.1994р. він працював в Спеціалізованому проектно-конструкторському бюро "Цемент" на посаді керівника групи комплексного конструкторсько-технологічного відділу начальника сектора відділу енергетики і автоматики, головного енергетика відділу енергетики і автоматики, головного конструктора відділу енергетики і автоматики, завідуючого сектора конструкторського відділу №4, заступника завідуючого сектора конструкторського відділу №4, головного конструктора бюро головних конструкторів проекту, головного енергетика конструкторського відділу №2, де безпосередньо займався виконанням робіт по розробці науково-технічної продукції основного направлення діяльності організації. Вказує, що стаж його наукової діяльності складає 25 років 03 місяці 01 день. Відповідачем йому була призначена наукова пенсія, яку він отримує з 22.04.2002р.

ОСОБА_1. зазначає, що 09.06.2004р. він звернувся до відповідача про перерахунок пенсії, однак протоколом засідання комісії від 11.01.2005р. за №78 йому, як науковому працівнику, було відмовлено в проведенні такого з посиланням на те, що його науковий стаж без урахування роботи на посадах керівника груп, секторів та бюро складає 14 років 11 місяців 23 дні.

Постановою Московського районного суду місиа Харкова від 17.05.2006р. позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова провести перерахунок наукової пенсії з 09.06.2004р. відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" в редакції Закону України від 20.11.2003р. "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1316-15) .

Постановою апеляційного суду Харківської області від 23.08.2006р. рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1. подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Харківської області від 23.08.2006р. направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2007р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював в Спеціальному проектно-конструкторському бюро "Цемент", яке реорганізовувалося в Спеціальне проектно-конструкторське бюро інституту "Південдніпроцемент" та Закрите акціонерне товариство (далі-ЗАТ) "Науково-технічний комплекс "Цемент". ОСОБА_1з 22.04.2002р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова, як науковий працівник, і пенсія йому обчислена з загального стажу роботи 45 років 01 місяць 20 днів, з якого наукового стажу 25 років 03 місяці 01 день. На підставі п.3 Заключних положень Закону України "Про внесення змін в Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 20.11.2003р. (1316-15) позивач 09.06.2004р. звернувся до відповідача за перерахунком пенсії як науковому працівнику.

Протоколом №78 засідання комісії Управління ПФУ в Московському районі міста Харкова від 11.01.2005р. ОСОБА_1. відмовлено в перерахунку пенсії згідно з вказаним Законом, в зв'язку з недостатністю необхідного наукового стажу, так як ЗАТ "Науково-технічний комплекс "Цемент" надано довідку, що групи, сектори не були науковими підрозділами згідно з постановою Кабінету Міністрів України №257 від 04.03.2004р. (257-2004-п) , а тому такий складає 14 років 11 місяців 23 дні. При цьому з наукового стажу роботи позивача були виключені періоди його роботи з 23.02.1968р. по 01.11.1969р. на посаді керівника групи комплексного конструкторсько-технічного відділу, з 01.11.1969р. по 01.08.1970р. - начальника сектора відділу енергетики і автоматики, з 01.07.1976р. по 01.07.1981р. - завідуючого сектору конструкторського відділу №4, з 01.07.1981р. по 03.05.1984р. - заступника завідуючого конструкторського відділу № 4 Спеціального проектно-конструкторського бюро "Цемент".

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з довідками №362 від 01.04.2002р., №362/155 від 24.06.2005р., №151 від 30.09.2005р., № 362/79 від 05.04.2006р., наданими ЗАТ "Науково-технічний комплекс "Цемент", ОСОБА_1 працював в Спеціальному проектно-конструкторському бюро Державного Всесоюзного інституту по проектуванню та науково-дослідній роботі "Південдніпроцемент" на посадах по основному направленню науково-технічної діяльності інституту. Характер діяльності на посадах: керівника групи, начальника сектору, головного енергетика, головного конструктора, завідуючого сектора, заступника завідуючого відділу визначалась науково-технічним керівництвом та безпосереднім виконанням робіт по розробці науково-технічної продукції основного направлення діяльності організації. На протязі всієї роботи на вказаних посадах науково-технічна діяльність ОСОБА_1. була основною і складала не менше 80% робочого часу. Відділи, в яких працював позивач, являлись науково-технічними підрозділами в структурі СПКБ "Цемент" та працювали за науково-технічною тематикою Державного Всесоюзного інституту по проектуванню та науково-дослідній роботі "Південдніпроцемент", робота була основною та складала не менше 80% від загального об'єму, виконуваних СПКБ, робіт. До 16.05.1994р. СПКБ інституту "Південдніпроцемент" знаходилось в державній власності та фінансування відбувалося - 86% об'єму робіт - за рахунок бюджетних коштів, які виділялися замовником на розробку науково-технічної продукції по капітальному будівництву та інших видів робіт, які фінансувалися із бюджету в межах виділених лімітів; 14% робіт виконувалось по господарським договорам із замовником за рахунок їх основної діяльності. Згідно з Кваліфікаційним довідником посад керівників, спеціалістів та службовців, затвердженим Державним комітетом СРСР по праці та соціальним статутом СПКБ "Цемент", предметом його діяльності була, розробка науково-технічної продукції, а також надання технічної допомоги та інших видів послуг для таких, що будуються, реконструйованих та діючих підприємств цементної, а також інших галузей промисловості.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що є безпідставними вимоги до позивача про надання положень про структурні підрозділи СПКБ "Цемент", в яких працював позивач, посилаючись на п.3 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів 111-1У рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. №257 (257-2004-п) . Відповідачем не надано доказів, що підрозділи, в яких працював позивач, були відокремленими підрозділами СПКБ "Цемент" і діяли на підставі окремих положень.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1про перерахунок пенсії, суд першої інстанції визнав, що такий має бути проведений з моменту його звернення до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, тобто з 09.06.2004р.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на те, що посади на яких працював ОСОБА_1. передбачені зазначеним Переліком, проте відсутні відомості про те, що структурні підрозділи в яких працював позивач були науковими. Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1. суд апеляційної інстанції визнав за неможливе зробити висновок по справі про те, що підрозділи в яких працював позивач ОСОБА_1. були науковими і вказав, що позивач ОСОБА_1. повинен був надати до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі міста Харкова довідку, що доводила б науковий статус підрозділів в яких він працював. Апеляційний суд прийшов до висновку, що надані пенсійному фонду структура спеціального проектно-конструкторського бюро інституту "Південдніпроцемент" та Статут Спеціального проектно-конструкторського бюро "Цемент" не підтверджують те, що перелічені структурні підрозділи в яких працював ОСОБА_1. були науковими.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративному судочинстві в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, такий висновок суду апеляційної інстанції зроблено передчасно, оскільки ним не надано належну оцінку доказів того, чому посади начальника сектору відділу енергетики і автоматики не відносяться до наукової діяльності, а посади головного конструктора та головного енергетика відповідачем зараховані до наукового стажуОСОБА_1, хоча останній працював в одному і тому ж відділі. Чому посаду головного конструктора у відділі відповідачем зараховано до наукового стажу, а ту ж посаду у бюро головних конструкторів ні.

Згідно ч.4 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Частиною 2 ст. 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувались у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необгрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувались судом першої інстанції з порушенням вимог цього кодексу.

Згідно з положеннями ст. 207 КАС України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна містити встановлені судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

У порушення зазначених вимог закону, суд апеляційної інстанції цих обставин не врахував та не навів аргументів скасування рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За таких обставин, коли судом апеляційної інстанції не наведено аналіз правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду Харківської області, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Згідно ч.4 ст. 227 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2006 року - скасувати. Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.