Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Шипуліної Т.М.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Якимів М.В. Станіщука М.В.

відповідача: Максилевича В.М.

прокуратури: Дубаса В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 р.

у справі № П-6/30

за позовом Прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ у Івано-Франківської області

до Управління житлово-комунального господарства (УЖКГ), Івано-Франківської міської ради

про стягнення податкового боргу, -

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2005 р. задоволено позов Прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі ДПІ в м.Івано-Франківську до управління житлово-комунального господарства про стягнення податкового боргу в сумі 29692,14 грн. за рахунок активів відповідача.

Рішення мотивоване тим, що сума податкової заборгованості є узгодженою, оскільки несплачена у визначений строк, є податковим боргом згідно ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому підлягає примусовому стягненню. Вказаний борг належить ОП "Готель "Прикарпаття", який переданий на баланс УЖКГ відповідно до рішення Івано-Франківського міськвиконкому №19 від 22.01.2003 р., а тому останній є правонаступником вказаної заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 р. рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача по податках і платежах виникла в результаті самостійно задекларованих підприємством податкових зобов’язань згідно поданих до ДПІ податкових декларацій та розрахунків по податку на землю в сумі 7646,47 грн. та інших надходженнях в сумі 1386,83 грн. Крім того в результаті проведеної позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2000 р. по 01.10.2003 р., по ПДВ за період з 01.12.2000 р. по 01.12.2003 р. (акт №98/26-2-30016664 від 05.02.2004 р.), якою застосовано та донараховано штрафні санкції в сумі 4704,44 грн. по податку на землю; штрафні санкції по інших надходженнях в сумі 2243,06 грн., про що було винесено податкові повідомлення-рішення від 06.02.2004 р. Також за відповідачем рахується заборгованість, яка виникла в результаті несплати реструктуризованого боргу по податку на землю в сумі 1324,60 грн. відповідно до укладеного договору №53/24-205 від 07.05.2001 р., та прийнятому рішенні про скасування розстрочення податкового зобов’язання №53/24-1-205 від 21.01.2003р.

На підставі пп.18.1.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачу нараховано проценти за розстрочення податкового боргу по земельному податку в сумі 1233,54 грн., по інших надходженнях в сумі 697,88 грн.

У зв’язку з непогашенням податкового боргу, на виконання п.6.2 ст.6 ЗУ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачу направлено першу податкову вимогу про необхідність сплати податкового боргу в сумі 7300,13 грн. У зв’язку з несплатою боргу, 06.03.2002 р. відповідачу надіслано другу податкову вимогу на суму боргу 7268,40 грн. На момент розгляду спору заборгованість відповідача перед бюджетом становить 29692,14 грн., в тому числі 10455,32 грн. пені нарахованої на суму податкового боргу. Доводи, що зазначений борг належить ОП "Готель "Прикарпаття" не взяті судом до уваги, оскільки рішенням Івано-Франківського міськвиконкому №19 від 22.01.2003 р. готель переданий на баланс УЖГ, яке є правонаступником його заборгованості.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність доказів, що УЖГ є правонаступником готельного комплексу "Прикарпаття", а тому висновки про належність спірної податкової заборгованості відповідачу є помилковими. ОП "Готель "Прикарпаття" станом на 29.12.2005 р. значиться в ЄДРПОУ, є юридичною особою, докази про скасування державної реєстрації відсутні.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується та вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи.

Згідно ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, встановлено ст. 107 ЦК України, зокрема, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Порушення цих положень є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №19 від 22.01.2002р. готельний комплекс "Прикарпаття", розташований за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Є.Коновальця, 264-а передано на баланс Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому, з метою збереження комунального майна.

Однак, в матеріалах справи міститься довідка Головного управління статистики в Івано-Франківській області №01-1-1-03/1/644-1436 від 29.12.2005 р., згідно якої Орендне підприємство готель "Прикарпаття" станом на 29.12.2005 р. значиться в ЄДРПОУ, форма власності – приватна.

Таким чином, судами залишилось нез’ясованим питання щодо припинення юридичної особи ОП "Готель "Прикарпаття", складення передавального акту чи розподільчого балансу з визначенням правонаступників щодо всіх зобов’язань ОП "Готель "Прикарпаття", належність готельного комплексу до комунальної власності, а також звернення ОП "Готель "Прикарпаття" до податкових органів про зняття з обліку.

Не надано оцінки і листу УЖКГ МВК від 05.06.2002 р. №784/2-9 до ДПІ у м.Івано-Франківську про перенесення на нього особових карток рахунків по податках і платежах до державного і місцевого бюджетів ОП готель "Прикарпаття", так як є правонаступником останнього, а також включення відповідачем спірної земельної ділянки готельного комплексу до розрахунку суми земельного податку за 2003, 2004 р.р., які подані до податкових органів, та в силу п.п.5.1, 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є узгодженим податковим зобов’язанням.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у зв’язку з чим судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 р. та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2005 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.