Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Сороки М.О., Панченка О.І., Штульмана І.В.,-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Уманського міськвиконкому про визнання рішення органу місцевого самоврядування таким, що не відповідає вимогам законодавства України, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2007 року,-

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилається те, що з 16.12.1958р. він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2., вони постійно проживали разом місті Умані і в 1968 році стали там членами житлово-будівельного кооперативу (далі-ЖБК) №10. Після внеску в сумі 1800 рублів на поточний рахунок ЖБК №10 вони отримали двохкімнатну квартиру НОМЕР_1 житловою площею 28,6 кв.м. по АДРЕСА_1. В 1982 році він та ОСОБА_2. повністю виплатили пайові внески та стали власниками означеної квартири. Після смерті дружини йому було відмовлено в оформленні спадщини та видано довідку, в якій зазначалося, що його дочка ОСОБА_3 є членом ЖБК №10 та повністю виплатила пайовий внесок за двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 01.05.1982р. Після його звернення, з архівного відділу виконавчого комітету Уманської міської ради йому було надано витяг з рішення №100 виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів від 12.03.1987р., протокол №3 "Про розгляд заяв громадян з житлово-комунальних питань" щодо затвердження рішення зборів уповноважених членів кооперативу №10 від 04.02.1987р., протокол №6 про закріплення двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, про прийняття згідно з п.55 Примірного статуту ЖБК в члени кооперативу дочки члена ЖБК ОСОБА_2. -ОСОБА_3, у складі сім'ї - вона, чоловік, син та брат, відповідно до спільної згоди. Позивач зазначає, що такої згоди він не давав, на звернення про отримання протокола №6 від 04.02.1987р. йому відмовили, посилаючись на відсутність даного протоколу.

Просив суд визнати рішення №100 виконавчого комітету Уманської міської Ради народних депутатів від 12.03.1987р., протокол №3 "Про розгляд заяв громадян з житлово-комунальних питань", відносно закріплення двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, про прийняття згідно з п.55 Примірного статуту ЖБК в члени кооперативу дочки члена ЖБК ОСОБА_2. -ОСОБА_3 з сім'єю та братом недійсним.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.09.2006р. позов задоволено. Визнано недійсним рішення №100 виконавчого комітету Уманської міської Ради від 12.03.1987р., протокол №3 "Про розгляд заяв громадян з житлово-комунальних питань", в частині закріплення двохкімнатної квартири НОМЕР_1, житловою площею 28,6 кв.м. по вулиці Жовтневій, згідно п.55 Примірного статуту ЖБК - про прийняття в члени кооперативу на квартиру НОМЕР_1 дочку члена ЖБК ОСОБА_2. -ОСОБА_3 з сім'єю та братом.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.02.2007р. задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.09.2006р., останню скасовано.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.05.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2007р., в задоволені позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Не погоджуючись із постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.05.2007р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2007р., ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2007р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по даній справі ОСОБА_1 ставить питання про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, тобто між сторонами існує спір про право, який не відноситься до публічно-правових спорів. До того ж, позивачем до касаційної скарги долучено копію рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2006р., яким за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки цей спір виник з житлових правовідносин, то він повинен розглядатись в позовному провадженні в порядку цивільного судочинства, що в свою чергу виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 223, ст. 228 КАС України, суд касаційної інстанції може скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ст.ст. 210, 22-2, 223, 228, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнитя.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2007 року - скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.