Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.І.

суддів: Весельської Т.Ф.

Мироненка С.В.

Чумаченко Т.А.

Штульмана І.В.

при секретарі: Сторчоус Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, третя особа - ОСОБА_1, про скасування рішення виконкому Ужгородської міської ради №91 від 30.06.1995 року та Державного акту серії ЗК № 00046 від 20.07.1996 року на право постійного користування землею, -

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державного акту на право постійного користування землею.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2006 року було скасовано, а справу - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначена справа розглянута судами в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2, зазначає, що касаційна скарга є безпідставною, просить суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Постановляючи рішення, суди виходили з того, що даний спір є - справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що спір, який існує між сторонами, стосується права користування земельною ділянкою, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, первинний позов позивачкою був поданий в порядку цивільного судочинства, а в подальшому - уточнений і прийнятий до провадження та розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Таким чином, якщо провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з наведеного, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у адміністративній справі та поверненням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2006 року - скасувати та закрити провадження у справі в порядку адміністративного судочинства.

Справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.