Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.I.

Штульман I.В.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд адміністративної справи

за скаргою ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

на бездіяльність Міністерства юстиції України щодо реєстрації політичної партії - Партії Гуманістів України

за касаційною скаргою представника Міністерства юстиції України

на постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2006 року

та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2006 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Міністерства юстиції України щодо реєстрації політичної партії - Партії Гуманістів України, посилаючись на те, що відповідач з порушенням Закону України "Про політичні партії в Україні" (2365-14) з порушенням встановленого законом строку ухвалив рішення про відмову у реєстрації політичної партії, чим порушив права заявника.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2006 року апеляційну скаргу відповідача відхилено, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції представник відповідача звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи скаргу, суд вірно зазначив про те, що відповідач, ухвалюючи рішення про відмову у реєстрації політичної партії порушив ст. 11 Закону України "Про політичні партії в Україні" (2365-14) з пропуском строку направив позивачу відповідь про відмову в реєстрації політичної партії за результатами вибіркових перевірок підписів громадян України.

Обгрунтовуючи свою відповідь, відповідач не надав належних доказів достовірності проведених перевірок та чому не враховувались підписи осіб, які під час перевірки були відсутні за місцем проживання або знаходились на навчанні, на роботі чи у відрядженні в іншій місцевості, і які підтримали створення партії.

Згідно Закону України "Про політичні партії в Україні" (2365-14) Міністерство юстиції України приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації політичної партії протягом 30 днів моменту надходження документів.

Цей строк може бути продовжений Міністерством юстиції України, у разі потреби, але не більше ніж на 15 днів.

При вирішенні справи судом встановлено, що відмова в реєстрації була направлена позивачу з порушенням встановленого Законом строку.

Ці обставини не були спростовані в касаційній скарзі, в якій, також, не були зазначені відповідні докази щодо продовження на 15 днів строку про прийняття рішення стосовно реєстрації або відмови у реєстрації політичної партії.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обгрунтованого висновку щодо неправомірних дій відповідача при винесенні рішення.

Зазначені доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене, постановлене по справі рішення суду відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Підстав для перегляду судових рішень з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу представника Міністерства юстиції України залишити без задоволення, постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .