Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.I.,

суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., Штульмана I.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1на бездіяльність прокурора Козятинської міжрайонної прокуратури Вінницької області (далі - Козятинська міжрайонна прокуратура) за касаційною скаргою ОСОБА_1 . на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

У листопада 2004 року ОСОБА_1. звернувся у суд із скаргою на бездіяльність прокурора Козятинської міжрайонної прокуратури.

У скарзі вказав, що 19 листопада 2003 року ним було подано до Козятинської міжрайонної прокуратури письмову заяву з проханням звернутись до Козятинського міського суду із заявою про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами у іншій цивільній справі у спорі про визнання права власності на нерухоме майно.

У письмовій відповіді від 22 грудня 2003 року за № 3079 Козятинський міжрайонний прокурор повідомив йому, що оскільки у зверненні не наведено причин, за яких він особисто не може захищати свої права, то прокуратура не знайшла підстав для участі у справі. Йому запропоновано особисто звернутись із відповідною заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Вважаючи таку бездіяльність суб'єкта оскарження неправомірною, просив зобов'язати прокурора Козятинської міжрайонної прокуратури звернутись до Козятинського міськрайонного суду з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. частково задоволено. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2004 року скасовано. Скаргу залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною сьомою статті 248-6 Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року у зв'язку з наявністю спору про право, який належить розглядати у позовному провадженні за у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду зі скаргою.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2004 року та залишаючи скаргу ОСОБА_1. без розгляду, виходив з того, що заявником був пропущений строк звернення зі скаргою до суду та у скарзі наявний спір про право, який повинен розглядатись в порядку позовного провадження.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є помилковим і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини сьомої статті 248-6 Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1. просить визнати бездіяльність суб'єкта оскарження неправомірною та зобов'язати прокурора Козятинської міжрайонної прокуратури вчинити певні дії, які він, як вважає ОСОБА_1., мав вчинити відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) . Вимог, які слід вирішувати у позовному порядку, у скарзі не міститься.

Отже, дана справа підлягала розгляду в порядку, встановленому Главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Отже, апеляційний суд не виконав вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.

При повторному розгляді суду апеляційної інстанції слід мати на увазі, що строк звернення зі скаргою до суду ОСОБА_1. пропустив, але просив його поновити, посилаючись на те, що пропустив його з поважних причин. Суд першої інстанції не вирішував питання про поновлення строку на подання скарги, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2005 року скасувати, а справу за скаргою ОСОБА_1. на бездіяльність прокурора Козятинської міжрайонної прокуратури направити до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.