Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2004 р.

та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2004 р.

у справі № 2-430/04 за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Оболенському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2004 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2004 р., у позові відмовлено.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає про неналежну оцінку обставин у справі щодо наявного конфлікту інтересів між платником прибуткового податку та податковим органом та необхідності вирішення справи із застосуванням приписів п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанцій встановлено, що перерахунок прибуткового податку за 2002 рік було здійснено податковою інспекцією на підставі декларації про доходи ОСОБА_1 за 2002 рік, згідно із якою розмір доходів, одержаних за місцем основної роботи, становить 19198,10 грн., із яких сплачено прибуткового податку 4693,84 грн.; розмір доходів, одержаних не за основним місцем роботи, становить 14821,55 грн., із яких сплачено прибуткового податку 2964,31 грн.

За наслідками перерахунку податковим повідомленням № 0004391702/0 від 29.04.2003р. ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку у розмірі 2507,65 грн.

Відповідно до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92 (13-92) об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її межами.

Згідно із п. 3. ст. 7 цього ж Декрету із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів.

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12 (z0064-93) затверджено інструкцію "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за № 64, відповідно до абз. 2 п.п. 7.3 ст. 7 якої передбачено, що громадянам, які мають постійне місце проживання в Україні і одержали доходи не за місцем основної роботи, державними податковими інспекціями на підставі декларацій провадяться перерахунки податку з сукупного річного доходу за ставками, наведеними у пункті 7.1 цієї Iнструкції, тобто за ставками прогресивного оподаткування доходів громадян згідно з Указом Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" від 13.09.1994 р. № 519/94 (519/94) (із змінами та доповненнями).

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанції щодо визнання дій податкового органу з перерахунку прибуткового податку такими, що відповідають приписам Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , Указу Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" від 13.09.1994 р. № 519/94 (519/94) , Iнструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12 (z0064-93) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за № 64.

При цьому, виходить з того, що на час виникнення спірних відносин щодо сплати сум прибуткового податку спеціальний Закон з питань оподаткування доходів фізичних осіб був відсутній (Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV (889-15) набрав чинності з 01.01.2004 р.), у зв'язку з чим, при сплаті прибуткового податку необхідно було керуватися наведеним законодавством, в тому числі Указом Президента з питань, не врегульованих законами України, дотримуючись конституційного принципу рівності громадян перед законом, в тому числі щодо сплати прибуткового податку за встановленими, чинним на той час, законодавством ставками.

Виходячи із того, що прибутковий податок мав обчислюватися у наведеному вище порядку усіма без виключення суб'єктами податкових відносин, суд касаційної інстанції відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності конфлікту інтересів та необхідності застосування у зв'язку з цим приписів п.п.4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) .

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судів попередніх інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2004 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2004 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.