Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

від 24.10.2005р.

у справі № 20-12/312

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.06.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 626 від 23.02.2004 р. про визначення ТОВ "Фортуна плюс" податкового зобов'язання у розмірі 90748,65 грн. Стягнуто з ДПI у Ленінському районі м. Севастополя на користь ТОВ "Фортуна плюс" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 544,75 грн. витрат на проведення судової експертизи.

ДПI у Ленінському районі м. Севастополя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: неправильне застосування положення п.п.2.15, 2.17 п.2, п.п. 5.8.4., 5.8.6 п. 5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72 (z0237-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за №237/5428 (зі змінами та доповненнями), ст. ст. 2. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , п. 22.6 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , ст.ст. 101, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , п.п. 1, 2, 6 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 р. № 440 (z0915-03) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.10.2003 р. за № 915/8236.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки від 18.02.2004р. №020/26-216 ДПI у Ленінському районі м. Севастополя зафіксувала порушення позивачем вимог ст.ст. 7, 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , яке полягало в тому, що працівник ТОВ "Фортуна Плюс" ОСОБА_1 отримав з каси підприємства під звіт грошові кошти у розмірі 76340,00 грн., однак за використання таких коштів звіт не надав, тобто отримав прибуток без сплати підприємством прибуткового податку з громадян.

На підставі акту перевірки ДПI у Ленінському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення-рішення № 626 від 23.02.2004 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян в сумі 30249,55 грн. та штрафних санкцій в сумі 60499,10 грн., а всього 90748,65 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, отримані ОСОБА_1 грошові кошти були використані на сплату оренди приміщення, в якому розташовано ТОВ "Фортуна Плюс", про що надійшов звіт від ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від ОСОБА_1

Таким чином, грошові кошти, одержані ОСОБА_1 з каси підприємства, не можуть бути об'єктом оподаткування у розумінні ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.2992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", оскільки не є доходом такого працівника, а були використані для потреб підприємства. Відповідно, у податкового органу були відсутні фактичні та правові підстави для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток громадян.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі виявлення податковим органом порушення юридичною особою норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, в тому числі щодо видачі готівкових коштів під звіт відповідній особі та щодо звітування за отриманими сумами цією особою, до юридичної особи мають бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу, що передбачено статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995р. (436/95) , і такі порушення не тягнуть визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) .

Доводи податкової інспекції про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши про необгрунтованість визначення відповідачем штрафних санкцій за порушення касової дисципліни на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995р. (436/95) , як податкового зобов'язання, суд касаційної інстанції визнає безпідставними.

Суд апеляційної інстанції правильно послався на приписи Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995р. (436/95) в обгрунтування неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення, прийняття якого податкова інспекція фактично обгрунтувала порушеннями позивачем касової дисципліни, і не встановлював обставини про застосування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій саме на підставі Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. № 436/95 (436/95) .

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а законні та обгрунтовані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Севастополя від 03.06.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.