К-33716/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - Текст документа

ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ДПI у Слов'яносербському районі Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Луганської області від 26.06.2006 у справі №12/260н-ад в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 скасовано зазначену постанову місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду другої інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПI у Слов'яносербському районі з 07.03.06 по 14.03.06 проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Зимогір"євською філією ЗАТ "МЗРО "Стрілецький степ" за період з 01.04.05 по 31.12.05, якою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пункту 5.1 статті 5 Закону про прибуток, що відображено в акті перевірки від 16.03.06 № 12/23-25903192 (а. с. 5 - 23).

Так, в акті перевірки вказано, що перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено завищення суми скоригованого валового доходу у 2-му кварталі 2005 року на 20,6 тис. грн. та заниження скоригованого валового доходу у 3-му кварталі 2005 року на суму 50,5 тис. грн., загальна сума валового доходу за результатами перевірки збільшена на 29,9 тис. грн. (50,5-20,6 = 29,9), в тому числі за три квартали 2005 року на суму 29,9 тис. грн. Для визначення валового доходу використовувались дані головної книги за 2005 рік.

Згідно даних бухгалтерського обліку надходження грошових коштів на банківський рахунок Зимогір'євської філії ЗАТ "МЗРО "Стрілецький степ" від головного підприємства за отримані ним послуги зберігання та відвантаження зернових за 2-3 квартали 2005 року відображено в сумі 124558,59 грн., в той час як за даними податкової декларації податку на прибуток, наданої до ДПI у Слов'яносербському районі рядок 01.1 "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" сума валового доходу складає за другий квартал 2005 року - 94,6 тис. грн., за третій квартал 2005 року - 0 грн.

Зазначене стало підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону про прибуток, а саме: до суми валового доходу не включений доход у сумі 29,9 тис. грн.

Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення валових витрат на 3,6 тис. грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат, не підтверджених документально, що за висновком податкового органу є порушенням пункту 5.1 статті 5 Закону про прибуток.

За результатами перевірки 22.03.06 ДПI у Слов'яносербському районі відповідно до підпункту 4.2.2 "а" пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі по тексту -Закон 2181) прийнято податкове повідомлення -рішення:

- № 0000102300/0, яким Зимогір'євській філії ЗАТ "МЗРО "Стрілецький степ" за порушення статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону про прибуток визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 10190 грн., у тому числі: 8350 грн. - основний платіж; 1840 грн. - штрафні санкції (підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181) (а. с. 24).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції посилаючись на Закон України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) мотивував доведеністю матеріалами справи факту заниження позивачем у 2-3 кварталах 2005 року валового доходу на 29,9 тис. грн., внаслідок чого податковим органом правомірно донарахована оспорювана позивачем сума податку на прибуток.

Скасовуючи рішення господарського суду Луганської області та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи спростовуються висновки акту перевірки про заниження філією позивача у перевіряємий період валового доходу на 29,5 тис. грн. При визначенні податкового зобов'язання за спірним податковим повідомленням - рішенням відповідачем порушено правило першої події визначення валового доходу, встановлене підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону про прибуток.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками Луганського апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону про прибуток валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

За правилами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статі 4 Закону про прибуток валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статі 11 Закону про прибуток датою збільшення валового доходу вважається: дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як свідчать матеріли справи валовий доход філії позивача обчислений виходячи з сум, що надійшли на поточний рахунок і по даті їх надходження. Тобто за висновком податкової інспекції, з яким погодився суд першої інстанції, перша подія - дата зарахування коштів на рахунок за надані послуги.

Проте, судом першої інстанції не проаналізовано зміст платіжних документів на підставі яких податківцями обчислений валовий доход.

Так, в платіжних дорученнях №93 на суму 1000 грн., №97 на суму 30894 грн. вказано, що оплачуються послуги по зберіганню та відвантаженню зерна по рахунку № 3 від 31.03.05, зазначене свідчить, що грошові кошти в загальній сумі 31894 грн. неправомірно, в порушення підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону про прибуток, віднесені до валового доходу II-го кварталу, першою подією є дата надання послуг, яка відбулася в I - му кварталі 2005 року, що підтверджується зазначеним рахунком і актом виконаних робіт.

Аналогічна ситуація і по платіжному дорученню № 1062 від 07.07.05 на суму 50500 грн., в якому є посилання на рахунок № 6 від 30.06.05 і вказано призначення платежу "за послуги по прийомці і зберіганню сільгосппродукції", що також підтверджується відповідним актом виконаних робіт. Отже, неправомірними є віднесення суми за цим платіжним дорученням до валового доходу III-го кварталу 2005 року.

Доводи податкової інспекції, що викладені в касаційній скарзі, про відсутність на момент перевірки актів виконаних робіт не є обгрунтованими, оскільки про це не зазначено в акті перевірки.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що в порушення Iнструкції про порядок застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.01 № 110 (z0268-01) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.01 за № 268/5439 та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.05 № 327 (z0925-05) , зареєстрованого в Міністерству юстиції України 25.08.05 за номером 925/11205 в акті взагалі не вказано чому валовий доход визначався по даті надходже ння грошових коштів, не здійснено аналіз платіжних документів, на підставі яких обчислювався валовий доход, не вказано, що в підтвердження змісту платіжних документів позивачем не подані рахунки, акти виконаних робіт, не наведений перелік відсутніх документів.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв представлені позивачем акти виконаних робіт в підтвердження задекларованих сум валового доходу, а отже не з'ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПI у Слов'яносербському районі Луганської області задоволенню не підлягає, а постанова Луганського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 у справі №12/260 н - ад - залишається без змін.