Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Апеляційного суду міста Києва від 29 серпня 2006 року у справі №2а-336/06 за позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в котрому зазначив, що в 1996 році йому було призначено пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) . Позивач 08 грудня 2004 року звернувся до відповідача з приводу здійснення перерахунку пенсії з 01 грудня 2004 року на підставі довідки №272 від 25.11.2004 року у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури з 01 листопада 2004 року, однак йому в цьому 17.12.2004р. було відмовлено з посиланням на те, що згідно п.13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) заробітна плата для перерахунку пенсії враховується в межах максимальної величини заробітної плати з якої справляються страхові внески (до 01.01.2005 р. - 2660 гри.). ОСОБА_1 20 квітня 2005 року знову звернувся до відповідача із заявою з приводу перерахунку пенсії з 01 лютого 2005 року на підставі довідки № 346 від 24.02.2005р. у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури з 01 січня 2005 року. УПФУ в Голосіївському районі м. Києва перерахувало позивачу пенсію, виходячи з максимальної величини заробітної плати з якої справляються страхові внески (з 01.01.2005 р. - 4100 грн.). Позивач 05 жовтня 2005 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві і отримав відповідь про те, що його пенсія підлягає перерахунку в повному обсязі без обмежень лише з часу ухвалення рішення Конституційним Судом України, а саме з 11.10.2005р. ОСОБА_1 просив суд визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати провести перерахунок призначеної йому пенсії з 01.12.2004р. згідно довідки №272 від 25.11.2004 р. та з 01 лютого 2005 року - згідно довідки №346 від 24.02.2005р. по 11.10.2005р. в повному обсязі, без обмежень, виплативши заборгованість.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 18 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконними дії УПФУ в Голосіївському районі м. Києва, які полягали у відмові в перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії, зобов'язано УПФУ в Голосіївському районі міста Києва провести перерахунок призначеної пенсії з 01.12.2004р. - з урахуванням довідки №272 від 25.11.2004 р. та з 01.02.2005 р. по 11.10.2005р. з урахуванням довідки №346 від 24.02.2005 р. та виплатити заборгованість.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2006 року постанову суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне та обгрунтоване, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу УПФУ в Голосіївському районі міста Києва просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення, як законне та обгрунтоване, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 отримує пенсію згідно Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) . Відповідно до ч.17 ст.50-1 вказаного Закону призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників і такий перерахунок проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

На звернення позивача до відповідача від 08 грудня 2004 року з приводу здійснення перерахунку пенсії з 01 грудня 2004 року на підставі довідки №272 від 25.11.2004 року у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури з 01 листопада 2004 року, останній 17.12.2004 р. правильно відмовив ОСОБА_1, розмір пенсії якого на той час становив 3283 гривні 77 копійок, у перерахунку пенсії, оскільки на той час діяли норми пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , яким встановлено, що з 01.01.2004 р. заробітна плата для обчислення пенсії по Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку. Постановою №605 (605-2003-п) від 26.04.2003 року "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2001 року №225" встановлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів у розмірі 2660 гривень.

На звернення позивача до відповідача від 20 квітня 2005 року з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 24.02.2005 р. у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури з 01 січня 2005 року, УПФУ в Голосіївському районі м. Києва було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням п.13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) за період з 01.01.2005 року по 11.10.2005 року, виходячи з максимальної величини заробітної плати з якої справляються страхові внески (з 01.01.2005 р.-4100грн.).

Статтею 93 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 р. (2285-15) в редакції від 25.03.2005 р. з 01 січня 2005 року установлена максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати непрацездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійного фонду України в розмірі 4100 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків.

Законом України від 25.03.2005 р. (2505-15) "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Пункт 13 розділу XV Прикінцевих положень доповнено абзацом, згідно якого, у разі, якщо розмір пенсії щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених відповідно до зазначених в абзацах першому та другому цього пункту законодавчих актів, перевищує 90 відсотків максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, визначеної законодавством на час виплати пенсії таким особам пенсія або щомісячне грошове утримання виплачується у сумі, що не перевищує зазначений розмір.

Пунктом 15 Прикінцевих положень передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону.

З 11.10.2005 р. рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідають Конституції і є неконституційними положення абз.3 п.13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до ст.152 Конституції України (254к/96-ВР) , Закони, інші нормативно-правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, дія п.13 Прикінцевих положень втратила чинність з 11.10.2005 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.