Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н.

суддів: Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Смоковича М.І.

Чумаченко Т.А

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 24 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2006 року у справі за позовом прокурора м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -

У лютому 2006 року прокурор м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2001-2004 роки, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 24 березня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2006 року постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 24 березня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що в 2001-2004 роках управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26.07.1996 року (836-96-п) виплачувало позивачу компенсацію на оздоровлення в розмірі 21,50 грн. При цьому позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції першої категорії та інвалід 3-ої групи, звернувся до суду з позовом про стягнення недоплачених коштів у сумі 3550,00 грн. за період з 2001 по 2004 рік на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постановлені у справі судові рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 мотивовані тим, що щорічна допомога на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції підлягає виплаті у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , згідно з якою ОСОБА_1 як інваліду 3-ої групи розмір щорічної допомоги на оздоровлення складає 21,50 грн.

Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 3-ої групи одноразова компенсація виплачується в розмірі - тридцяти мінімальних заробітних плат.

Статтею 1 Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, які стали інвалідами третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи - 2150 тис. крб. (згідно грошової реформи - 21,50 грн.).

Разом з тим, встановлений ще в 1996 році зазначеною Постановою розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався. При цьому цей розмір не відповідає визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) розміру кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні роки Законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2001 рік", "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік", "Про встановлення мінімальної заробітної плати на2003 рік", "Про Держаний бюджет України на 2004 рік".

Крім того, зазначені закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Навпаки, статтею 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обов'язок здійснювати застосування норм вищенаведеного закону покладений на Кабінет Міністрів України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та відповідні норми законів України щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2001-2004 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Отже, виплата управлінням праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області позивачу протягом 2001-2004 років компенсації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від №836 26.07.1996 року протирічить вимогам Конституції України (254к/96-ВР) і законам України.

А тому висновок судів про відсутність порушень чинного законодавства в діях відповідача є помилковим.

Разом з тим, суди, відмовивши в задоволенні позову, не перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних заробітних плат, встановленим чинним законодавством.

Зазначені порушення судом норм права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який, виходячи з вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, позбавлений можливості досліджувати докази, визнавати доведеними обставини справи, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з поверненням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, перевірки всіх доводів і постановлення законного та обґрунтованого рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 24 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2006 року - скасувати.

Справу за позовом прокурора м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім підстав, у строк та у порядку передбаченому статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.