Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної Ради міста Донецька (далі - Петровське УПСЗН) про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду міста Донецька від 13 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 червня 2006 року,

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради міста Донецька про усунення порушених прав та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення.

Вимоги обґрунтовував тим, що він, як інвалід третьої групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи має право згідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на отримання щорічної компенсації на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Йому була виплачена ця компенсація на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005 роки, але в розмірі 21 гривень 50 копійок, що не відповідає вимогам цього Закону. Зокрема, відповідач не доплатив компенсацію на оздоровлення за 2002 рік - 638 гривень 50 копійок, за 2003 рік - 798 гривень 50 копійок, за 2004 рік -926 гривень 50 копійок, за 2005 рік - 1 238 гривень, всього 3 601 гривень 50 копійок, оскільки в порушення вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при нарахуванні щорічної компенсації, відповідач керувався Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 2005 року та № 562 від 26 липня 2005 року, а не законами України, які встановлювали мінімальну заробітну плату.

Просив зобов'язати виплатити йому допомогу в повному розмірі.

Рішенням Петровського районного суду міста Донецька від 13 березня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05 червня 2006 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Такий висновок суду не відповідає нормам матеріального права та зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи.

Розмір мінімальної заробітної плати в період 2001 - 2005 років встановлювався законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" та підвищувався на відповідні роки законами України "Про державний бюджет України".

Отже, під час вирішення цього спору судам слід було керуватися зазначеними законами, які мають вищу юридичну силу ніж наведена вище постанова Кабінету Міністрів України.

За таких порушень норм матеріального права оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Для правильного вирішення спору необхідно перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду щодо стягнення компенсації за минулі роки та провести відповідні перерахунки. За правилами частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції позбавлений такої можливості.

З огляду на викладене справу необхідно направити в суд першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 13 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 червня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.