колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Загороднього А.Ф., Кобилянського М.Г.

при секретарі - Охріменко Р.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Огороднік Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі про перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області на постанову апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі про перерахунок пенсії.

Зазначає, що в лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої позовні вимоги мотивував тим, що він є учасником бойових дій, а з 1 березня 2004 року визнаний інвалідом війни першої групи. Відповідно до абзацу 6 п. 27 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в редакції до 1 січня 2006 року, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: зокрема, інвалідам 1 групи - у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (2939-15) частину четверту ст.. 13 цього закону змінено і викладено в новій редакції, де зазначені виплати підвищуються інвалідам першої групи - у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Закон в такій редакції вступив в силу з 1 січня 2006 року. Таку заміну пільг вважає незаконною та неконституційною. Відповідач до 1 січня 2006 року виплачував йому підвищення до пенсії в сумі 79,64 гр. виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком. 19,91 гр., визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) . Тому просив зобов'язати відповідача зробити перерахунок його пенсії з 1 березня 2004 року по 1 січня 2006 року з урахуванням підвищення на 400 % мінімальної пенсії за віком, встановленої на відповідний період з урахуванням коефіцієнту інфляції та зобов'язати відповідача зробити перерахунок його пенсії з 1 січня 2006 року з урахуванням підвищення на 400 % мінімальної пенсії за віком, встановленої на 2005 рік та виплачувати вказане підвищення в подальшому з моменту вступу рішення суду в законну силу, без підвищення пенсії на 50 % прожиткового мінімуму і стягнути з відповідача на його користь різницю між перерахованою та виплаченою пенсією.

Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 27 березня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2007 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 було задоволено частково. Постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 27 березня 2007 року скасовано та постановлено нову, якою позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов"язано управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії призначеної ОСОБА_1, як інваліду війни 1-ї групи з 1 березня 2004 року по 1 січня 2006 року з урахуванням підвищення на 400 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком встановленого законами у 2004 році і у 2005 році. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України Погребищенському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 різницю між перерахованою та виплаченою пенсією. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, з 1 березня 2004 року - інвалідом першої групи та відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на встановлені для даної категорії осіб пільги та гарантії.

Також встановлено, що позивачу було призначено та виплачено в період з 1 березня 2004 року по 1 січня 2006 року підвищення до пенсії як інваліду війни першої групи в сумі 79,64 грн.

Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розмір виплат гарантовано Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а тому звуження змісту та обсягу цих гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України (254к/96-ВР) .

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст.. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам першої групи - у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому, частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Оскільки позивач отримує пенсію на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , то мінімальний розмір пенсії, встановлений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) для обчислення розміру пенсії позивача не може бути застосований.

Пенсія позивачу обчислювалась у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) з наступними змінами, якою передбачено, що розрахунок пенсій, призначених у відповідності із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється, виходячи з розміру, розрахункової величини, 19 грн. 91 коп.

Законом України Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (2939-15) від 5 жовтня 2005 року, набрав чинності з 1 січня 2006 року визначено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто законодавець для обчислення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги замінив величину мінімального розміру пенсії, застосування якої було обмежено ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , на величину прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосування якої законодавством не обмежено.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до положень статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому повинен був до внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (2939-15) від 5 жовтня 2005 року здійснювати нарахування пенсії позивачу у відповідності з положеннями чинної постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 (1-2002-п) року.

За таких обставин суд першої інстанцій прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст.210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької област задовольнити. Постанову апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2007 року скасувати, залишивши в силі постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 27 березня 2007 року.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України (2747-15) .