Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Федорова М.О.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Державної судової адміністрації України на постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 13 лютого 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа Луганське обласне управління юстиції про зобов'язання поновити виплату щомісячного довічного грошового утримання та провести його перерахунок, відшкодування моральної шкоди,

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що наказом начальника територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області від 14 березня 2006 року №62/к йому припинено виплату щомісячного довічного грошового утримання.

Просив поновити порушені права, зобов'язати відповідачів провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 1997 року, стягнути з Державної судової адміністрації України 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 13 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії та скасовано наказ начальника територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області від 14 березня 2006 року №62/к, зобов'язано територіальне управління державної судової адміністрації України в Луганській області поновити виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01 березня 2006 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що судами не враховано, що розмір щомісячного довічного грошового утримання повинен вираховуватися виходячи з заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а не з заробітку, який він отримував працюючи заступником начальника відділу юстиції виконавчого комітету Ворошиловградської обласної Ради депутатів. Тому щомісячне довічне грошове утримання підлягає перерахунку. Просив змінити судові рішення та повністю задовольнити позовні вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 19 грудня 1960 року по 19 лютого 1968 року протягом 7 років 2 місяців працював на посаді народного судді Боково-Антрацитівського районного народного суду Луганської області. З 17 березня 1969 року по 23 грудня 1974 року протягом 5 років 9 місяців 6 днів працював на посаді народного судді, голови Старобільського районного народного суду Ворошиловоградської області.

Постановою Президії Верховної Ради УРСР від 11 грудня 1974 року №333 звільнений від обов'язків народного судді Старобільського районного народного суду Ворошиловоградської області у зв'язку з переходом на іншу роботу.

Постановою колегії Міністерства юстиції Української РСР від 18 грудня 1974 року №78 та наказом Міністерства юстиції Української РСР від 18 грудня 1974 року №178/6 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу юстиції виконавчого комітету Ворошиловградської обласної Ради депутатів.

Наказом начальника відділу юстиції Ворошиловградського облвиконкому №94 від 22 липня 1983 року ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку з виходом на пенсію.

З 01 квітня 1996 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді на підставі статті 43 Закону України "Про статус суддів".

Наказом начальника територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області від 14 березня 2006 року №62/к виплату щомісячного довічного грошового утримання припинено.

Підставою для видання наказу став лист заступника голови Державної судової адміністрації України від 06 березня 2006 року № 17-1240/06, в якому повідомлялося про те, що Державна судова адміністрація України не надала погодження на встановлення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 через відсутність у нього 20-річного стажу судді.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 має достатній стаж для призначення щомісячного довічного грошового утримання на підставі статті 43 Закону України "Про статус суддів", тому рішення суб'єкта владних повноважень є незаконним і підлягає скасуванню з поновленням порушених прав позивача. А вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по грошовому утриманню та відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Державної судової адміністрації України підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач звільнився з посади судді до введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , працював на посаді заступника начальника відділу юстиції, з якої в липні 1983 року вийшов на пенсію.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2863-12) встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого статтею 43 Закону України "Про статус суддів", поширюється також на суддів, які до введення цього Закону в дію вийшли на пенсію з посади судді за віком, по інвалідності, за вислугою років, з іншої роботи, на яку вони перейшли з посади судді у зв'язку із закінченням строку повноважень або за власним бажанням, за умови наявності у них стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

При звільненні з посади судді і переході на іншу роботу позивач не мав встановленого законом 20 річного стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

З огляду на приведені обставини справи та вимоги законодавства позивач не має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого статтею 43 Закону України "Про статус суддів".

Суди попередніх інстанцій невірно застосували норми законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до постановлення помилкових рішень.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 13 лютого 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області про зобов'язання поновити виплату щомісячного довічного грошового утримання, провести його перерахунок та відшкодування моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.