Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Ільченко О.М.

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислового підприємства "Дніпропромбуд"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2005р.

у справі № 23/95 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислового підприємства "Дніпропромбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2005р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2005 р., відмовлено в задоволенні позову ТОВ торгово-промислового підприємства Дніпропромбуд" до ДПІ у м. Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.01.2005р. № 0000472301/0/2007 про визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій за порушення терміну декларування валютних цінностей у сумі 3230,00 грн. та першої податкової вимоги від 16.02.2005 р. на суму податкового боргу 3230,00 грн.

Судові рішення вмотивовані посиланням на порушення позивачем пункту 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" внаслідок неподання станом на 01.04.2004 р. та 01.07.2004 р. до регіонального управління Національного банку України декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, а саме щодо дебіторської заборгованості ТОВ "Декаросс ЛТД", резидента Латвійської Республіки, у сумі 52197,60 грн.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що встановлений вказаною правовою нормою обов’язок резидента України щодо декларування належних йому валютних цінностей, доходів та майна, які знаходяться за межами України, не залежить від того, чи збіг термін позовної давності, встановлений законом для стягнення заборгованості з нерезидента, та чи значиться така заборгованість у бухгалтерському обліку резидента.

В касаційній скарзі ТОВ торгово-промислове підприємство "Дніпропромбуд" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у м. Дніпродзержинську просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15.04.1997 р. у справі АС № 278л/98 задоволено позов ТОВ торгово-промислового підприємства "Дніпропромбуд" до ТОВ "Декаросс ЛТД" / резидента Латвійської Республіки / про стягнення заборгованості у сумі 54874,74 доларів США за поставлену продукцію. Вказане рішення легалізоване ухвалою Суду Латгальського передмістя м. Риги від 20.04.1998 р. та пред’явлено до виконання Міністерству юстиції Латвійської Республіки.

Відповідно до акту, затвердженого ухвалою Суду Латгальського передмістя м. Риги від 21.12.2001 р., боржник за вказаною в документах суду адресою не зареєстрований, майно відсутнє.

Позивач вказану дебіторську заборгованість у своєму бухгалтерському обліку списав на збитки, відобразивши цю операцію на позабалансовому рахунку 005 "Списана на збитки заборгованість неплатоспроможних дебіторів". Зазначений факт встановлений контролюючим органом під час здійснення перевірки підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.04.1998 р. по 31.12.1999 р. / акт перевірки № 22-108/101 від 15.02.2000 р. /.

Частиною 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49 (z0209-00) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 р. за № 209/4430 (z0209-00) , в редакції постанови Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. N 456 (z0014-07) , встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Визначення валютних цінностей дано в пункті 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються зокрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Стягнення рішенням суду заборгованості на користь особи з іншої особи є підтвердженням наявності у цієї особи майнового права. Однак відмова уповноваженого органу у виконанні судового рішення про стягнення заборгованості через відсутність боржника свідчить про втрату особою, на користь якої прийняте таке рішення, можливості реалізації відповідного майнового права.

За змістом Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) валютний контроль поширюється, зокрема щодо реально наявних у резидента за межами України валютних цінностей та іншого майна, включаючи реально існуючі, тобто забезпечені виконанням майнові права.

За підтвердження Судом Латгальського передмістя м. Риги неможливості стягнення на користь позивача суми заборгованості з ТОВ "Декаросс ЛТД" позивач не повинен нести відповідальність за неподання декларації щодо цієї суми заборгованості.

Фінансові санкції, передбачені пунктом 2.7 Положення про валютний контроль від 08.02.2000 р., не є сумою податкового зобов’язання, оскільки таким зобов’язанням є зобов’язання по сплаті податків, зборів / обов’язкових платежів /, перелік яких встановлений статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

З огляду на повно встановлені обставини справи та порушення судами першої і апеляційної інстанцій ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", пункту 2.7 Положення про валютний контроль від 08.02.2000 р. ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з вище викладених підстав.

Керуючись ст.ст. 94, 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2005 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2005 р., позов задовольнити: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 31.01.2005 р. № 0000472301/0/2007 про визначення ТОВ торгово-промисловому підприємству "Дніпропромбуд" податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій за порушення терміну декларування валютних цінностей у сумі 3230,00 грн. та першої податкової вимоги від 16.02.2005 р. на суму податкового боргу 3230,00 грн.

Стягнути на користь ТОВ торгово-промислового підприємства "Дніпропромбуд" з Державного бюджету України судові витрати у сумі 245,50 грн. / двісті сорок п’ять гривень 50 копійок /.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.