Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Харченка В.В.

Суддів Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

Гончар Л.Я.

Шкляр Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Харківського обласного радіотелевізійного передавального центру на постанову господарського суду Харківської області від 6 липня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року у справі за позовом прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Харківського обласного радіотелевізійного передавального центру про стягнення суми,-

У травні 2006 року прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного радіотелевізійного передавального центру про стягнення 118910,32 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що відповідачем порушені норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .Так, згідно звіту за формою 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у2005 році становила 243 особи. Відповідно до ст. 19 Закону України №875-Х11 відповідач повинен був створити 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів, а фактично середньооблікова чисельність працюючих інвалідів становила 2 особи, тобто відповідачем не було виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою господарського суду Харківської області від 6 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року, позов задоволено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Харківського обласного радіотелевізійного передавального центру, в якій ставиться питання про їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Харківського обласного радіотелевізійного передавального центру задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 (1767-2001-п) , штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.

Однак, відповідач не перерахував кошти у встановлений чинним законодавством термін та не надав належних доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: наказу про затвердження заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві, затверджене положення про робоче місце інваліда, наказ про створення спеціальної комісії по атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестації робочого місця для інваліда, колективного договору на 2005 рік. Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги на суму 118 910,32 грн. за нестворені відповідачем робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягали до задоволення.

Також, слід зазначити, що посилання відповідача на відсутність прибутку за звітний період, як на підставу від звільнення останнього від сплати штрафних санкцій за незайняті місця для працевлаштування інвалідів, слід вважати безпідставними, оскільки аналіз відповідних норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) дозволяє зробити висновок про те, що закон не ставить в залежність обов'язок щодо сплати штрафних санкцій від наявності чи відсутності прибутку. У разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно в порядку, передбаченим законом.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220,220-1,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Харківського обласного радіотелевізійного передавального центру відхилити, а постанову господарського суду Харківської області від 6 липня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.