К-13501/07 Про визнання недійсною вимоги щодо сплати суми боргу за внесками на загальнообов’язкове державне страхування - 03.04.2008 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ВАТ "Рівне-Реєстр" на постанову господарського суду Рівненської області від 12 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 травня 2007 року у справі за позовом ВАТ "Рівне-Реєстр" до Управління Пенсійного фонду України у м. Рівне про визнання недійсними вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій,-

У грудні 2006 року відкрите акціонерне товариство ( далі-ВАТ) "Рівне-Реєстр" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Управління ПФУ у м. Рівному про визнання недійсними вимоги про сплату боргу № Ю-515 від 18.06.2006р. та рішення про застосування фінансових санкцій № 947 від 23.10.2006р.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що ВАТ "Рівне-Реєстр" зареєстровано платником єдиного податку і на підставі п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. (727/98) № 127/98 не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Проте, всупереч зазначеному положенню, відповідач донарахував підприємству недоїмку зі страхових внесків в сумі 47 403,96 грн. за період з квітня 2005 року по серпень 2006 року, про що виставлено вимогу від 18.06.2006р. № Ю-515. Рішенням від 23.10.2006р. № 947 Управлінням ПФУ у м. Рівному до ВАТ "Рівне-Реєстр" застосовано фінансові санкції в розмірі 35 421,73 грн. Вважаючи вказані рішення незаконними, позивач просить визнати їх нечинними.

Постановою господарського суду Рівненської області від 12 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17 травня 2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ВАТ "Рівне-Реєстр", в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скаргаВАТ "Рівне-Реєстр" задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України №1058-1У (1058-15) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., статтею 15 якого визначено, що платниками внесків до солідарної системи загальнообов’язкового державного страхування є страхувальники, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок). Статтею 5 вказаного Закону регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечать. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 ст. 11 Закону №1058-1У (1058-15) встановлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування ( фіксований податок, єдиний податок тощо). Згідно з п.1 ст. 14 Закону №1058-1У страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі п.6 ч.2 ст. 17 Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. У ст. 18 Закону №1058-1У зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР (400/97-ВР) , яким разом із Законом №1058-1У не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Даючи системний аналіз зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги із нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності. Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст. 15 прикінцевих положень Закону №1058-1У (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення ст. 6 Указу президента України №727/98 про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Ст.19 Закону №1058-1У встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці працівників.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що до даних правовідносин не може бути застосований Указ Президента України №727/98, і визнає вимоги касатора такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статт ями 220,220-1,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Рівне-Реєстр" відхилити, а постанову господарського суду Рівненської області від 12 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 травня 2007 року залишити без змін.