Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Міненко О.М.,

за участю:

представника позивача - Дробота Р.Д.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві

на постанову господарського суду Полтавської області від 06 липня 2006 року

та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року

у справі № 3/277-17/225

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер"

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

У грудні 2004 року ВАТ "Полтавакондитер" звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 000692305/0 від 25 листопада 2004 року.

Справа розглядалась неодноразово.

Постановою господарського суду Полтавської області від 06 липня 2006 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000692305/0 від 25 листопада 2004 року в частині виявлення суми завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 670 831, 34 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Полтавакондитер" відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 3, 40 грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року постанову господарського суду Полтавської області від 06 липня 2006 року скасовано частково.

Прийняти нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 25 листопада 2004 року № 000692305/0 про встановлення завищення ВАТ "Полтавакондитер" суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2004 року в сумі 791 248, 00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ВАТ "Полтавакондитер" 3, 40 грн. судового збору.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 06 липня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року, ухвалити нове судове рішення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПІ у м. Полтаві провела додаткову позапланову документальну перевірку по питанню правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету ВАТ "Полтавакондитер" за вересень 2004 року, за результатами якої було складено акт № 2826/23-2/00382208 від 24 листопада 2004 року.

Перевіркою було встановлено не підтвердження суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування по декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 791 248, 00 грн., за результатами досліджень правильності формування податкового кредиту позивачем по ланцюгу постачання товару внаслідок порушення позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 п. 7.4, підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

25 листопада 2004 року ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000692305/0, яким виявлено завищення ВАТ "Полтавакондитер" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за ставкою 20% в сумі 112 559, 00 грн. та по експортному відшкодуванню в сумі 678 689, 00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем були правомірно включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які були виписані виробниками реалізованої продукції, а саме: ТОВ "Молторг" (м. Макіївка), ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (м. Вінниця), ТОВ "Еліон" (м. Харків), ТОВ ТД "Крахмалопродукт" (м. Київ), ПП ОСОБА_1 (м. Конотоп), ТОВ фірма "Астарта-Київ" (м. Київ), ТОВ "Укрвторресурси" (м. Донецьк), ТОВ "Берізка" (м. Кременчук), ТОВ "ТД АО "Цукровик Полтавщини", ВАТ "ПОЕ" (м. Полтава).

При цьому посилання відповідача на те, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, які були виписані ТОВ "Ін-Вайс" (м. Дніпропетровськ), не підлягають включенню до податкового кредиту з урахуванням того, що ТОВ "Ін-Вайс" (м. Дніпропетровськ) є посередником, постачальником якого є ТОВ "Акар" (м. Дніпропетровськ), яке ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2005 року у справі № Б29/11/05 було визнано банкрутом, не були взяті до уваги судом першої інстанції. Спростовуючи висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладним, виписаними ТОВ "Кінг" (м. Дніпропетровськ) та ТОВ "Агрокосм" (м. Дніпропетровськ), суд першої інстанції посилався на те, що ці податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30 травня 1997 року № 165, а ТОВ "Кінг" (м. Дніпропетровськ) та ТОВ "Агрокосм" (м. Дніпропетровськ) на момент складання податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку, як платники податку на додану вартість.

Погодившись з твердженням відповідача про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ "Імаго", суд першої інстанції посилався на те, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) надає право виписувати податкові накладні виключно особам, які зареєстровані, як платники податку на додану вартість, а згідно відповіді на запит, який був направлений ДПІ у м. Полтаві на адресу ДПІ у Святошинському районі м. Києва, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Імаго" анульовано з моменту видачі згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2005 року, яким установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Імаго" визнані недійсними з моменту реєстрації.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов повністю, виходив з наступного.

Постачальниками - контрагентами позивача у вересні 2004 року були ТОВ "Молторг" (м. Макіївка) (податок на додану вартість на суму 85 250, 00 грн.), ТОВ Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (м. Вінниця) (податок на додану вартість на суму 60 549, 98 грн.), ТОВ "Еліон" (м. Харків) (податок на додану вартість на суму 90 058, 35 грн.), ТОВ "Агрокосм" (м. Дніпропетровськ) (податок на додану вартість на 155 438, 16 грн.), ТОВ ТД "Крахмалопродукт" (м. Київ) (податок на додану вартість на 95 357, 10 грн.), ПП ОСОБА_1 (м. Конотоп) (податок на додану вартість на 51 166, 67 грн.), ТОВ "Ін-Вайс" (м. Дніпропетровськ) (податок на додану вартість на 157 143, 75 грн.), ТОВ фірма "Астарта-Київ" (м. Київ) (податок на додану вартість на 441 215, 66 грн.), ТОВ "Укрвторресурси" (м. Донецьк) (податок на додану вартість на 174 228, 97 грн.), ТОВ "Міні-Єльдо" (м. Львів) (податок на додану вартість на 120 416, 66 грн.), ТОВ "Берізка" (м. Кременчук) (податок на додану вартість на 70 256, 08 грн.), ТОВ "Кінг" (м. Дніпропетровськ) (податок на додану вартість на 92 249, 99 грн.), ПП "ТД "Молочні ріки" (м. Запоріжжя) (податок на додану вартість на 68 721, 04 грн.), ТОВ "ТД "АО "Цукровик Полтавщини" (Полтавська область) (податок на додану вартість на 177 924, 34 грн.), ВАТ "Полтаваобленерго" (м. Полтава) (податок на додану вартість на 96 842, 52 грн.), КВКП "Сервісімпекс" (м. Полтава) (податок на додану вартість 60 200, 00 грн.). Всього: 1 997 019, 26 грн.

Податковий кредит ВАТ "Полтавакондитер" у вересні 2004 року був сформований на підставі податкових накладних, виданих вищезазначеними контрагентами.

Позивачем було сплачено своїм контрагентам податок на додану вартість в ціні товару, що підтверджується залученими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку позивача та відповідачем не заперечується.

Факт правомірності виписки постачальниками позивача податкових накладних, їх дійсності та віднесення до валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарно - матеріальних цінностей, відповідачем не оспорюється.

Суми податку на додану вартість щодо яких були видані податкові накладні були включені продавцями до сум податкових зобов'язань у податкових деклараціях за вересень 2004 року з відображенням операцій з продажу на ці суми в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), що підтверджується залученими до матеріалів справи довідками про результати позапланових перевірок підприємств - продавців з питань правильності відтворення в податковому обліку результатів операцій з продажу товарів позивачу.

Посилаючись на вищевикладене та положення п. 1.7 ст. 1, підпункту 7.2.1 п. 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 п. 7.4, підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за вересень 2004 року в розмірі 1 997 019, 26 грн.

Суд апеляційної інстанції також посилався на те, що акт перевірки не містить посилань на порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що стало підставою для зменшення суми експортного відшкодування на 678 689, 00 грн. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування на суму 791 248, 00 грн., в тому числі 678 689, 00 грн. експортного відшкодування, згідно з актом перевірки стало направлення запитів до податкових інспекцій за місцем реєстрації контрагентів позивача для проведення зустрічних перевірок за ланцюгом постачання, а за результатами зустрічних перевірок ТОВ "Молторг" (м. Макіївка), ТОВ Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (м. Вінниця), ТОВ "Еліон" (м. Харків), ТОВ "Агрокосм" (м. Дніпропетровськ), ТОВ ТД "Крахмалопродукт" (м. Київ), ПП ОСОБА_1 (м. Конотоп), ТОВ фірма "Астарта-Київ" (м. Київ), ТОВ "Укрвторресурси" (м. Донецьк), ТОВ "Берізка" (м. Кременчук), ПП "ТД "Молочні ріки" (м. Запоріжжя), ТОВ "ТД "АО "Цукровик Полтавщини" (Полтавська область), ВАТ "Полтаваобленерго" (м. Полтава), КВКП "Сервісімпекс" (м. Полтава) підтверджено правомірність включення позивачем до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Крім того, суд апеляційної інстанції посилався на те, що невиконання контрагентом свого обов'язку по сплаті податку на додану вартість тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на відшкодування податку на додану вартість, якщо ним виконано усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Колегія суддів погоджується з постановою суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (підпункт 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону).

В свою чергу, податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезгаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому документальним підтвердженням суми податкового кредиту є податкові накладні, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі оформлених належним чином податкових накладних, які були виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість, витрати на придбання товару були віднесені до складу валових витрат виробництва та обігу, а відповідні суми податку на додану вартість були сплачені позивачем своїм контрагентам в ціні товару при придбанні товарів. Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що суми податку на додану вартість в податкових накладних були включені контрагентами позивача до своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 1 997 019, 26 грн., оскільки податковий кредит був ним сформований відповідно до законодавчих вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність зменшення позивачу суми експортного відшкодування в розмірі 678 689, 00 грн., оскільки суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що акт перевірки, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, не містить посилання на порушення з вказівкою на конкретні норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що стало підставою для зменшення суми експортного відшкодування. Доводи в обґрунтування правомірності зменшення позивачу суми експортного відшкодування не були наведені відповідачем і під час розгляду справи.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно посилався на те, що безпідставним є висновок акту перевірки про не підтвердження суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування по декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 791 248, 00 грн., за результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача враховуючи наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок по ланцюгу від виробника до постачальника підтверджено правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Молторг" (м. Макіївка), ТОВ Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (м. Вінниця), ТОВ "Еліон" (м. Харків), ТОВ "Агрокосм" (м. Дніпропетровськ), ТОВ ТД "Крахмалопродукт" (м. Київ), ПП ОСОБА_1 (м. Конотоп), ТОВ фірма "Астарта-Київ" (м. Київ), ТОВ "Укрвторресурси" (м. Донецьк), ТОВ "Берізка" (м. Кременчук), ПП "ТД "Молочні ріки" (м. Запоріжжя), ТОВ "ТД "АО "Цукровик Полтавщини" (Полтавська область), ВАТ "Полтаваобленерго" (м. Полтава), КВКП "Сервісімпекс" (м. Полтава).

Посилання відповідача на не підтвердження сум податкового кредиту за ланцюгами ТОВ "Ін-Вайс" - ТОВ "Акар", ТОВ "Міні-Єльдо" - ТОВ "Імаго" та ТОВ "Кінг" - ТОВ "Арт" також визнаються колегією суддів безпідставними з урахуванням того, податковий кредит з цими контрагентами формувався позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що не було спростовано відповідачем. Крім того, невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність спірного податкового повідомлення - рішення, який скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.