к-12042/07 Про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат - 02.04.2008 Прийняття

представника Державного департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_3. та представника Львівської виправної колонії № 48 та підприємства Львівська виправна колонія № 48 ОСОБА_4

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1. та Львівської виправної колонії № 48 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006р. та постанову апеляційного суду Львівської області від 21.05.2007р. по справі за позовом ОСОБА_1. до Львівської виправної колонії № 48, підприємства Львівської виправної колонії № 48, Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, -

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова з позовом до Львівської виправної колонії № 48, підприємства Львівської виправної колонії № 48, Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006р. позов ОСОБА_1. було задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1. з Львівської виправної колонії № 48 невиплачену надбавку за безперервний службу в кримінально-виконавчій системі в розмірі 812, 54грн., матеріальну допомогу - 3 853, 06грн., компенсацію за несення служби понад встановлений законодавством робочий час - 17 443, 52грн., компенсацію за формене обмундирування - 566, 87грн., за несення служби в нічний час - 1 272, 52грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати - 5 567, 87грн., а всього 29 515, 83грн. В решті позову було відмовлено.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 21.05.2007р. апеляційну скаргу Львівської виправної колонії № 48 було задоволено частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_1. - залишено без задоволення. Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006р. було скасовано частково і постановлено нову постанову. Позов ОСОБА_1. було задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1. з Львівської виправної колонії № 48 матеріальну допомогу в сумі 1 963, 21грн., компенсацію за несення служби понад встановлений законодавством робочий час - 2 111, 2грн., за несення служби у нічний час - 76, 93грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - 425, 43грн., компенсацію за формене обмундирування - 566, 32грн., а разом 5 143, 09грн. У стягненні надбавки за безперервну службу у кримінально-виконавчій системі було відмовлено. В решті постанову Синівського районного суду м. Львова від 13.12.2006р. було залишено без змін.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006р. та постанову апеляційного суду Львівської області від 21.05.2007р. скасувати, та прийняти нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Львівська виправна колонія № 48 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006р. та постанову апеляційного суду Львівської області від 21.05.2007р. скасувати, та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з грудня 2000 року позивач перебував у трудових відносинах з Львівською виправною колонією № 48. Наказом управління Державного департаменту України з питань виконання покарань № 8 о/с від 06.02.2006р. позивача було звільнено з органів кримінально-виконавчої системи в запас за п. 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішініх справ" від 04.10.1996р. № 926/96 (926/96) , передбачено право, а не обов'язок керівників органів внутрішініх справ встановлювати у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - до 50 відсотків окладів грошового забезпечення.

Оскільки дана надбавка не була встановлена позивачу, підстави для її нарахування відсутні.

Це ж стосується і щомісячної надбавки за безперервну службу в кримінально-виконавчій системі, оскільки відповідно до пункту 7.10.1 Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, щомісячні надбавки за безперервну службу в кримінально-виконавчій системі виплачуються особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, які мають високі результати в службовій діяльності, за рішенням керівника органу чи установи.

Отже надбавка за безперервну службу в кримінально-виконавчій системі не носить обов'язкового характеру і встановлюється лише за рішенням керівника установи за високі результати в службовій діяльності. Оскільки ця надбавка до листопада 2005р. не була встановленаОСОБА_1., то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що підстав для її стягнення за попередній період з 01.10.2001р. і по листопад 2005р., коли вона була встановлена позивачу за рішення керівника установи, не має.

Відповідно до пункту 1.6 Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, при залученні осіб рядового та начальницького складу до несення служби понад установлений законодавством робочий час, грошове забезпечення за несення служби за цей час виплачується у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Пунктом 8.2.1 вищенаведеної Інструкції передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу. Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу на кількість робочих годин у даному місяці, виходячи з норми тривалості робочого часу в годинах на місяць при 41-годинному робочому тижні.

Отже, враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо зобовов'язання відповідача виплати доплату за роботу у понаднормовий та нічний час за період з жовтня 2004р. по січень 2006р. Оскільки докази щодо роботи у понаднормовий та нічний час та кількості цих годин, за період з жовтня 2001р.по жовтень 2004р. відсутні, то суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні цих вимог.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішініх справ" від 04.10.1996р. № 926/96 (926/96) , особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Таким чином, посилання відповідача на скрутний фінансовий стан, не є підставою для не виплати матеріальної допомоги, встановленої вищенаведеним законодавством.

Це ж стосується і компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини грошового забезпечення з врахуванням приросту індексів споживчих цін у зв'язку з інфляцією, оскільки судами першої та апеляційної інстанції було доведено, що відповідачем безпідставно невиплачувалисяОСОБА_1. доплати і надбавки до грошового забезпечення за період роботи.

Крім того суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо безпідставності вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки законодавством, яке регулює виплати грошового забезпечення при проходженні служби в органах внутрішініх справ, відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції правова оцінка по справі дана вірно, а тому касаційні скарги задоволенню не підлягають, а судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Львівської виправної колонії № 48 залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006р. та постанову апеляційного суду Львівської області від 21.05.2007р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської виправної колонії № 48, підприємства Львівської виправної колонії № 48, Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат - без змін.